Автор: Віталій Булаш
У неділю, 9 серпня, Білорусь ушосте вибирала президента. Білоруси в Україні мали змогу висловити політуподобання в посольстві своєї країни в Києві, на вул. Коцюбинського. Проте, це виявилось зовсім непростим завданням – вже до 12 години черга розтягнулась на сотні метрів, ледве не дійшовши до бульвару Шевченка.
Навряд у білоруському посольстві чекали стількох політично свідомих співвітчизників, які хотіли проголосувати. Проте, схоже було на те, що співробітники посольства мали зовсім інше завдання – не допустити до бюлетенів виборців, більшість з яких явно були налаштовані голосувати проти чинного глави держави. Черга рухалась фантастично повільно, в приміщення дозволяли зайти по одному, і то розтягувалось на 15-20 хвилин. Природньо, багато разів люди не витримували і починали відкрито обурюватись “гуманізмом” співробітників посольства. Врешті, на ґанок вийшов посол, який довго і нудно розповідав про карантинні норми – яких в Білорусі (тобто на території посольства) не дотримуються, а ще на виправдання жахливо повільної роботи підлеглих раптом почав переконувати, що в столиці, мовляв, повсюдні замінування, тож все робиться задля безпеки самих голосуючих – чому ніхто, звісно, не повірив.
Через якийсь час вдалося з’ясувати причину повільного просування черги – виявилось, що працює всього одна кабінка для голосування, а перед тим, як зайти до неї, потрібно обійти ще кілька кімнат, аби отримати бюлетень. Такого ж рівня виборчий абсурд спостерігався у посольствах Білорусі повсюдно. Зрештою, і в самій країні було те саме – після закриття дільниць рівно о 20:00 біля них ще стояли купи людей, які так і не дочекались можливості віддати свій голос. Примітно, що у столиці рівно о 20:00 люди підняли вгору білоруські паспорти, даю чи зрозуміти, що їм не дали проголосувати.
Серед тих, хто чекав у черзі, виявились уже відомі в колах київських білорусів особистості – журналістка Вікторія Лавнікевич, політбіженка та медійниця Тетяна Мартинова, режисер монтажу Олексій Карпенко, які розповіли, чому прийшли до посольства, як сприймають нинішню білоруську владу, та що планують робити після виборів.
Тетяна Мартинова, медіаменеджер та бізнесвумен:
“Моя історія вимушеного виїзду з Білорусі дуже проста, щось із тої опери, як гумористи і бізнесмени стають політбіженцями. Ми завжди тролили владу, вона нас не чіпала, але цього разу перед виборами увімкнувся жорсткий сценарій. За роки своєї діяльності в соцмережах я зібрала досить велику аудиторію, створила спільноту “Досить боятися” – 40 тис. чоловік, які не просто сидять на диванах та лайкають – вони поширюють інформацію, готові боротись за свободу, не приховують ні облич, ні імен. Це спільнота, яка висловлює те, що думає, не боячись арештів. В певний час в мій бар прийшла податкова, міліція. Нічого не знайшли, бар закрили, а на наступний день друзі з журналістської тусовки попередили – треба їхати, або затримають. Було непросто, радилась із близькими, які переконали, що на свободі я зможу робити потрібні речі, а в СІЗО не зможу нічого – тому приїхала сюди.
Ми доволі згуртовані в Києві, якщо вибори знову вкрадуть – ми будемо продовжувати нашу діяльність тут. Вже зареєстроване міжнародне об’єднання “Досить боятися” – ми будемо допомагати нашим співвітчизникам – їх багато, протестний настрій дуже сильний, навіть якщо будуть їхати танки – люди усе рівно виходитимуть! Я вірю в нашу перемогу і в те, що скоро повернусь додому”.
Вікторія Лавнікевич, журналіст видання “Новий час”:
“Ми прийшли проголосувати проти нинішнього президента Білорусі Олександра Лукашенка. Важливо, щоб кожна людина, не зважаючи на погляди, змогла віддати свій голос, і зробила це так, щоб не було наслідків у вигляді переслідувань – тобто, це базові свободи. Багато з тих, хто прийшов проголосувати в Києві у посольство, давно не живуть в Білорусі, але прийшли відстояти свої базові права. Плануємо регулярні акції увечері на Майдані та біля посольства. Щодо Білорусі – фальсифікована перемога Лукашенка була очевидна давно, але що буде далі, поки не може сказати ніхто. З’явилась громадянська самосвідомість, рідкісна згуртованість, якої не було десятки років, навіть якщо переможе Лукашенко – він не втримає владу надовго”.
Олексій Карпенко, режисер монтажу:
“Маю білоруські корені, багато родичів там, дуже вболіваю за все, що у них відбувається. Тут брав участь у всіх революціях, починаючи з Революції на граніті. Завжди знав, що щось подібне буде і в Білорусі, хоч там суспільство аморфне, затиснуте, інертне певною мірою. Київські білоруси, які свого часу переїхали сюди з батьківщини – активні люди, мають чітку громадянську позицію. Щодо подій в нашій північній сусідці – Лукашенко буде діяти грубо, гірше ніж в 2010 році, бо припертий до стінки, а диктатори рано чи пізно закінчують однаково”.
Ближче до кінця дня добровольцям, які проводили екзит-поли біля виходу з посольства вдалося підрахувати, що за весь день у голосуванні встигли взяти участь 225 виборців. Результати були такими: Світлана Тихановська — 72.67%, Олександр Лукашенко — 9.65%, проти всіх — 3.86%, інші кандидати – по 0.32%. Такі ж опитування в інших містах по всьому світі були дуже схожими.
Вбитий у київському фунікулері хлопець був учнем 10-го класу та займався футболом
Ректора КНУ ім. Т.Шевченка підозрюють у розкраданні коштів — створено петицію з вимогою звільнити та притягнути до відповідальності
Мільйонна "схема" з ОСББ — ДТЕК і КМДА можуть залишити без світла жителів новобудов на Солом'янці
У Києві звільнять директора Льодового стадіону, який замовив тендер на ₴308 млн
Влада, схоже, розуміла, до чого все йде, відслідковуючи настрої білорусів, тому і зіграла в тактику, протилежні до колишньої – не тягти виборців на дільниці (останні 20 років явка досить часто була низькою), а навпаки – не дати виборцям спокійно проголосувати. Це пояснюється ще й тим, що у Мінську не хотіли, аби 9 серпня зіпсувалась картинка, яку влада так старанно малювала під час дострокового голосування, з 4 серпня, під час якої відбувались дивні, але звичні для українця речі – білоруси знаходили у списках на дільницях своїх давно померлих родичів, було організоване максимально “правильне” голосування бюджетників, і так далі.
Виходячи з цього, мабуть, ніхто не був вражений, коли о 20:00 голова білоруського ЦВК Лідія Єрмошина проголосила результати єдиного офіційного екзитполу, згідно якого Олександр Лукашенко буцімто набрав 79,7%, його головна опонентка, жінка політв’язня і екскандидата в президенти Світлана Тихановська отримала 6,8% голосів, Ганна Канопацька – 2,3%, Андрій Дмитрієв – 1,1%, Сергій Черечень – 0,9%. Проти всіх проголосували 9,2% виборців.
Офіційні цифри, що були оголошені наступного ранку, практично не відрізнялись від зазначених вище – попри те, що протоколи на багатьох дільницях так і не оприлюднили – члени виборчкомів просто злякались та втікали від людей, використовуючи кордони ОМОНу.
Далі було те, чого від білорусів, мабуть, не чекали ні в Україні, ні в Європі, ні тим більше в Росії. Почалось усе з відключення місцевого головного інтернет-провайдера “Белтелеком”, білоруські новинні сайти і агентства перестали бути доступними. Проте, Телеграм – досить популярний в Білорусі месенджер, працював, тому інформація оновлювалась дуже оперативно.
Одразу після 20:00 у Мінську, обласних центрах та великих містах почали збиратися люди, причому у провінції нечисленна місцева міліція не чинила опору натовпам людей, на відміну від столиці, куди стягнули великі сили спецпризначенців. Почалися масові сутички, з використанням гранат, водометів, гумових куль. Маса швидких, жорстокість спецпризначенців та стійкість перших протестувальників – такою була ніч після виборів в Білорусі.
Навряд чи Олександр Лукашенко, який наступного ранку зустрівся з журналістами під час поїздки на одне з підприємств, очікував на те, що сталося напередодні, проте, скоріше за все, диктатор вирішив для себе – перемога будь-якою ціною.
Такою з ж стійкою позицією йому відповіли білоруси, що знову вийшли до посольств, у тому числі до київського, під яким пройшло кілька акцій солідарності з протестувальниками в Білорусі. Під час одної з них поліцейські затримали п’ятьох учасників нібито за спробу кинути яйце в бік будівлі, поліція затримала колишнього політв’язня Олександра Кольченка. Як і перед тим, тут зібрались люди різних поглядів і роду діяльності – правозахисники, представники політичних партій України, анархісти, представники білоруської діаспори, в тому числі учасники Майдану.
Не підвели другого вечора діаспорян і співвітчизники в Білорусі – не зважаючи на те, що штаб конкурентки Лукашенка Світлани Тихановської фактично усунувся від координації протестами – вони продовжили розвиватись стихійно, і станом на вечір 10 серпня добряче налякали спецпризначенців. Білоруси – люди загалом спокійні, але цього разу дійсно є враження, що гасло “Верим. Можам. Пераможам! – саме про вільний дух наших сусідів, який нарешті вирвався назовні. Живе Білорусь!
Бажаєте дізнаватися новини столиці першими? Підписуйтесь на наш телеграм-канал – тільки актуальні новини Києва!
Читайте також:
Зеленський та світові лідери відреагували на розгін протестувальників у Білорусі
Коронавірус: в Жулянах перевіряють температуру у пасажирів з Білорусі
