COVID-19: історія одного тендера, або Як влада «підтримує» вітчизняного виробника

Текст: Євген Слуцький

На задньому подвір’ї інфекційного відділення Жовківської лікарні, що у Львівській області, промовисто сохнуть на шворці «багаторазові» захисні комбінезони для лікарів… Звичайно, подібна «економія» є неприпустимою під час світової пандемії, але цей випадок зайвий раз сигналізує: за півроку влада в Україні так і не підготувалася належним чином до боротьби з коронавірусом. Життєво необхідних засобів захисту для лікарів досі бракує. І на тлі розмов про другу хвилю епідемії восени згадується квітнева історія з державним тендером на закупівлю захисних комбінезонів.

Гадаю, багато хто пам’ятає, як після початку коронавірусної пандемії в Європі виявилося, що «обрані» та наближені до першої персони держави ділки, сподіваючись на паршиве російське «авось», підторговували захисними масками із західними країнами. Аж раптом з’ясувалося, що у вітчизняних аптеках та на складах їх вочевидь бракує. Коли хвиля епідемії докотилася й до України, деякі лікарі та молодший персонал просто почали звільнятися, усвідомивши, наскільки вони будуть беззахисні. Бо не було ані належної кількості апаратів штучного дихання, ані ліків, ані захисних комбінезонів для лікарів, навіть маски стали дефіцитом. Нові обличчя намагались, за звичкою, усі негаразди списати на реформу Великої і Жахливої Уляни Супрун, але виглядало це якось непереконливо. Налякані невтішною статистикою з Італії та Іспанії, можновладці звернулися по допомогу до вітчизняних підприємців.

Ясна річ, щоб зберегти обличчя, вповноважене державне підприємство МЗУ оголошує у квітні 2020 року тендер на постачання 90 тис. захисних комбінезонів для МОЗ України до 15 травня. І вже 12 квітня тендер виграє вітчизняне підприємство «Текстиль-Контакт». Проте, як згодом висловився його засновник, а також президент Всеукраїнського об’єднання роботодавців легкої промисловості Олександр Соколовський, цей тендер став доволі «показовим кейсом взаємовідносин влади та бізнесу».

На той час пропозиція «Текстиль-Контакт» цілком відповідала технічному завданню і виявилася аж на 8 млн гривень привабливішою – 22 млн проти очікуваних МОЗ 36 млн. І це не тому, що якість вітчизняних комбінезонів поступалась імпортним, навпаки, у чомусь навіть перевершувала. Просто йшлося про те, щоб захистити здоров’я лікарів, які опинилися на передовій у війні з невідомою і смертельно небезпечною хворобою. До того ж, тривожні новини з Італії та Іспанії про непоодинокі смерті серед медперсоналу, що працює з COVID-пацієнтами, оптимізму не додавали.

Українське підприємство терміново придбало тканину на весь обсяг замовленої партії (до речі, у виробництві будь-якого одягу левову частку вартості продукту складає саме ціна матеріалів), і запустило у виробництво перші 23,5 тис. комбінезонів. Аж раптом 16 квітня 2020 року МОЗ України висуває додаткову вимогу – якість вітчизняних комбінезонів має бути підтверджена міжнародним стандартом EN 14126. Хоч за відсутності обладнання та методик таке підтвердження поки не може надати жодна лабораторія в Україні. Не гаючи часу, керівництво «Текстиль-Контакту» подає запит до європейської лабораторії. Очікувати на завершення процедури довелося б до кінця травня, а ми памʼятаємо, що за контрактом, підприємство зобов’язане поставити продукцію до 15 травня.

Таким чином, контракт із МОЗ України не було підтверджено і вже 17 квітня керівництво МОЗ оголошує новий тендер із новим технічним завданням, щоправда вже на закупівлю лише 71 тис. одноразових комбінезонів за ті самі 36 млн гривень із постачанням продукції до 1 травня. На те, що постачання захисної екіпіровки для лікарів не відбулася вчасно, чиновники заплющили очі, та й різниця в 20 тис. одиниць викликала питання. Ситуацією зацікавилися ЗМІ. Попри неодноразові прохання прокоментувати цю історію, представники «Текстиль-Контакту» відмовлялись висловлювати припущення. А відповідь пана Соколовського була більш ніж стриманою: «…профанацією та хайпом не займаюсь. Бо неможливо коментувати те, чого не бачив. Скоріш за все, буде придбано інший вид комбінезонів, з іншим ступенем захисту. А як відомо, залежно від вимог різниця у ціні може бути і в два, і в десять разів».

Не важко здогадатися, що витрати компанії «Текстиль-Контакт» на закупівлю матеріалів були значні, тож вони почали пошук покупців в Україні, – на жаль, безрезультатно. Усі державні тендери на подібну продукцію передбачали підтвердження відповідності згаданим вище стандартам EN 14126. І о диво! Такі тендери починають вигравати або імпортери китайської продукції, які демонстрували лише копії міжнародних сертифікатів, або, ще цікавіше, якісь незрозумілі українські ПП, які заявляють про відповідність євростандартам і магічним чином отримують необхідні висновки від Держсанепідемекспертизи (а підтверджуються такі висновки якимись дивними рішеннями різноманітних органів на місцях). Нарешті вишенька на торті – жоден з держзамовників не вказує, якого саме типу захисту з шести прописаних у EN 14126 він потребує. Очевидно, що кожен новий тип передбачає підсилення вимог по ступеню герметизації та різних технічних характеристик, і чим вищий тип захисту від вірусів, тим вищою буде вартість продукції.

Тим часом, залишившись із виробленою продукцією на руках, підприємці «Текстиль-Контакту» починають отримувати пропозиції на постачання захисних комбінезонів до європейських країн, зокрема до Німеччини (державні органи якої, як відомо, дуже прискіпливо ставляться до всього, що стосується якості, особливо коли йдеться про здоров’я громадян). Тож саме прискіпливі німці замовили комбінезони, від яких примудрилося відмовитись МОЗ України. Однак до 1 червня існувала заборона на експорт будь-якої захисної медичної продукції. Попри такі обмеження підприємці все ж сподівалися, що Мінекономіки подбає про інтереси вітчизняного виробника і піде назустріч, давши дозвіл на експорт. На 13 травня були підготовлені необхідний запит, безліч довідок та формулярів, і все це завантажено на сайт Мінекономіки.

Яким же було рішення Міністерства економіки? На своїй сторінці у Facebook Олександр Соколовський вирішив процитувати відповідь державної інстанції повністю: «Повідомляємо Вас, що Ваше звернення за реєстраційним номером П 13 щодо надання послуги «Видача ліцензії на експорт товарів» було розглянуто. Результат розгляду: ВІДХИЛЕНО. Все це згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів від 24.12.2019 №1109, що затверджує обсяги квот товарів. Тож …на експорт товару за кодом згідно з УКД ЗЕД 6210 10 98 00 тимчасово, до 01.06.2020, встановлено нульову квоту, що є фактичною забороною таких товарів. Тобто, фактично Мінекономіки умило руки, нав’язавши вітчизняному підприємцю по суті єзуїтський метод, коли кожен варіант гірший за попередній. І все це за те, що у момент розгубленості та безпорадності державних умів представники української легкої промисловості ризикнули запропонувати суттєву допомогу слабкій та беззубій владі.

Що стосується відхилення запиту на ліцензію експорту товарів, то тут є ще один пікантний нюанс. Тільки уявіть, який би галас здійняли вітчизняні ЗМІ і громадськість, якби продукція «Текстиль-Контакту» не викликала жодних нарікань у німецьких замовників. Звичайно, у високих кабінетах визнати свою помилку не могли; занадто часто нова влада пудить у свої досі коротенькі штанці.

То що ж отримав у винагороду «Текстиль-Контакт»? Контракт на три фури захисних комбінезонів до Німеччини було розірвано. Майбутні контракти з країнами ЄС виглядають доволі примарно, бо західний замовник не готовий очікувати та ризикувати, тож звертається до турецьких, польських або китайських виробників. Таким чином, зробивши настільки геніальний хід, МОЗ та Мінекономіки не тільки завдали фінансових збитків українському підприємцю, а й прибрали з міжнародної ринкової шахівниці доволі перспективну та конкурентоспроможну фігуру вітчизняного виробника. Сподіваємось, ненадовго.

Стосовно дій міністерств, з огляду на скрутне становище із захисною екіпіровкою в країні донині, іншого слова ніж самодурство, не підбереш. Але ж для деяких провладних ділків все залишилось як завжди: нічого особистого, лише бізнес.

Популярні новини зараз