Доля трьох столичних мегапроєктів: навіщо, коли і чи будуть вони реалізовані

Автор: Віталій Булаш

Київ-сіті

Ідея умовного “Київ-сіті”, в якому можна було б розмістити органи влади та бізнес, винісши офіси з центру столиці у спеціально розбудований квартал на околицях, щоб зменшити диспропорцію між місцями роботи і проживання киян, побутує в коридорах влади та умах забудовників вже дуже давно.

Першу концепцію такого кварталу розроблено у 2005 році. Нову бізнес-зону планували розташувати на Рибальському острові, вона передбачала спорудження комплексу офісних, торговельних та адміністративних хмарочосів від 45 до 120 поверхів. Першим об’єктом мав стати Подільсько-Воскресенський міст, досі не готовий. Пізніше з’явились нові варіанти розміщення – Осокорки, Княжий Затон (Позняки) тощо.

Найактивнішим лобістом ідеї останнім часом був забудовник та одночасно досвідчений чиновник Лев Парцхаладзе. Він пропонував збудувати новий бізнес-центр замість промзони на Теличці, і навіть подав відповідну пропозицію Володимиру Зеленському з тим, щоб перенести Офіс президента подалі від центру міста, чого врешті так і не сталось.

Перспектива міста хмарочосів біля Видубичів, що й казати, масштабна. Передбачається переїзд туди 1 млн кв. м адміністративних приміщень, що розташуються на 100 га, а вивільнені приміщення в центрі Києва продати, наприклад, під готелі, культурні центри, житло. Це має зменшити пробки по дорозі на роботу і з роботи, дасть поштовх розвитку туризму та вирішить проблему рівномірного завантаження лівого і правого берегів.

Проєкт пережив уже трьох столичних мерів, але віз і нині там. Справа не лише у вартості – ініціатори скромно мовчать, а що ж робити з тією нерухомістю (з варіантом на Осокорках та Рибальському острові) або підприємствами (на Теличці, де працює ТЕЦ-5, завод ім. Ковальскої та інші), які зараз знаходяться на місці мегапроєкту, що має вирости. Саме відсутність згадок про цей бік проблеми змушує сумніватись у тому, що коли-небудь цей задум буде реалізовано.

“Діснейленд” у столиці

Київські острови бентежать уми столичних посадовців своєю, сказати б, “незадіяністю” у міському житті не перший рік. Мегазадумів тут вистачає – ще кілька років тому назад постав проєкт перетворення Труханового острова на своєрідний Центральний парк, за аналогом Нью-Йорку. Тобто, з доріжками для коней, велосипедистів, людей з інвалідністю, а також біговими і пішохідними зонами.

Окрім цього, один із столичних забудовників пропонував облаштувати місцевість для занять водними видами спорту та луна-парку, а також підвести до острова канатну дорогу, що братиме початок під Аркою Дружби народів, паралельно влаштувавши променади вздовж Дніпра. Мало того – по периметру планувалось запустити поїзд, як в Діснейленді. Масштабний проєкт мав би залучати колосальні гроші, інвестиції, створив би робочі місця… Проте, не судилось.

Схожий проєкт анонсував і столичний голова Віталій Кличко, взявшись перетворити київський Гідропарк на той же Діснейленд. Згідно із задумом мера, Гідропарк стане містом розваг, де можна буде відпочити з дітьми – тобто українським Діснейлендом. “Ми спілкуємося з інвесторами, які мають великий досвід реалізації таких проєктів. Хочемо реалізувати цей проект в найближчі роки”, – заявив мер Віталій Кличко.

Наразі чіткої концепції Гідропарку-Діснейленду так і не з’явилось, хоча кілька міжнародних компаній нібито зацікавилися ним та збирались залучати американських і європейських фахівців, які мають досвід створення таких об’єктів. Схоже, відоме “паркове завзяття” Кличка поки не вплинуло на одне з головних місць відпочинку киян – побачимо, що буде далі…

Кільцева дорога

Мегапроєкт кілька разів анонсували, планували землевідведення, складали кошториси. Мешканці місць, по яким мала б пройти майбутня траса, навіть виходили на протести, проте будівництво так і не розпочалось. Навіть не взявшись за відведення землі, план освоєння територій, узгодження з місцевими громадами і прийняття інших складних рішень, влада столиці пішла легшим шляхом.

Замість будівництва великої об’їзної дороги для транзитного транспорту вирішили частково добудувати вже існуючу Окружну дорогу, що проходить через кілька столичних районів, закінчуючись в районі Мінського масиву на півночі Києва. Роботи тривають більше 2,5 років, але поки вилились у недобудований каркас тунелю над проїзною частиною Богатирської вулиці, кількасот метрів асфальту від вулиці Рокосовського у бік Богатирської та купу піску на недобудованій ділянці у тому ж напрямку.

Звісно, коли добудують цю ділянку Окружної, фурам не потрібно буде заїжджати на площу Шевченка і вони прямуватимуть до заводів “Оболонь”, хлібзаводу № 10, заводу ім. Ковальської й інших численних підприємств Оболонської промзони без перешкод, користуючись прямим виїздом на Богатирську до заводів та за межі міста. Транзитний транспорт не завантажуватиме північні околиці столиці, і це, звісно, добре.

Проте, як відомо, ще у 70-х роках минулого століття кільцеву планували продовжити від Оболоні через новий міст на Троєщину, звідти – до Броварського проспекту, Нової Дарниці, Червоного хутора. Замкнути дорогу планували на південь від сучасних Осокорків, з’єднавши два береги Дніпра ще одним мостом. Це масштабний проект навіть на радянські часи, який “черепашачими” темпами продовжує втілюватися в незалежній Україні. Що й казати про згадану на початку Велику Об’їзну дорогу навколо столиці, будівництво якої обійдеться в десятки мільярдів гривень та може стати одним із найбільших інфраструктурних проектів нашої держави. Сенс зрозумілий, адже в такому разі столиця не задихатиметься від сотен і тисяч фур, що їдуть крізь неї. А от коли на це знайдуться гроші та інвестори – не знає ніхто. Сподіваємось, раніше, ніж у світі запрацює Гіперлуп.

Читайте також:

ТОП-5 перспективних українських художників, в яких варто інвестувати

Топ-5 квартир київських високопосадовців

Топ-5 столичних чиновників з розкішними авто