“Пік захоплення Майданом в Європі і Америці тривав не быльше року. Після початку війни на Донбасі для заходу стало зрозуміло, що пріоритети змінилися.

З іншого боку, інформаційна війна стала ще активнішою, і тому всі наші спроби якимось чином більше говорити світові про Майдан і загрози з боку Росії не мали такого впливу як російська пропаганда”, – говорить директор музею Революіх Гідності Ігор Пошивайло. За його словами, навіть серед українців пам’ять про Майдан розвіюється дуже швидко. Тому зведення меморіалу Героям Небесної Сотні історична необхідність. Втім роботи гальмуються державним апаратом, а в умовах турбудентності, в яку Україна увійшла після виборів, гальмування початку робіт з побудови виглядає як загроза ревізії Майдану.

Наскільки російська пропаганда активна зараз за кордоном?

Я говорив недавно з Ольгою Онишко – кінорежисеркою, яка зняла фільм “Жінки Майдану”. Коли вона презентувала цей фільм у Сполучених Штатах, на покази приходили дивні люди, часом і у вишиванках. Поводилися агресивно, мали російський акцент у своїй англійській. Вони намагалися зірвати обговорення і ставили провокативні питання. Організаторам навіть доводилося викликати поліцію.

Насправді Ольга Онишко показала, що Майдан – це не лише сильні агресивні хлопці, яких російська пропаганда може подавати світові як екстремістів, націоналістів чи фашистів, а це – все громадянське суспільство, зокрема жіноцтво. Цей фільм з інформаційного боку виявився для російської пропаганди дуже небезпечним. Аж настільки, що її агенти активізувалися у США.

Знаю випадки, коли у тій же західній Німеччині під час показів фільмів про Майдан деякі німці навіть обурювалися: “Ви давите на емоції. Це ваша історія. Яке вона має відношення до нас?” В тих країнах відчувається сила пропаганди Кремля.

Досі Майдан підтримують лише третина респондентів із понад 50 відсотків прихильників Майдану під час тодішніх подій. Коли соціологи просили пригадати топ-10 облич Майдану, першими називали політиків, а Сергій Нігоян опинився лише на 10 місці

Ми минулого грудня замовили соціологічне дослідження і побачили, наскільки за 5 років розвіюється пам’ять про Майдан навіть серед українців. Досі Майдан підтримують лише третина респондентів із понад 50 відсотків прихильників Майдану під час тодішніх подій. Трохи менше третини – проти. Навіть серед цих людей, які підтримують Майдан, понад чверть у ньому розчарувалася. Люди плутаються в передумовах, причинах і перебігу подій. Коли соціологи просили пригадати топ-10 облич Майдану, першими називали політиків, а Сергій Нігоян опинився лише на 10 місці.

Пам’ять про Майдан швидко розвіюється. І це хороша база для творення маніпуляцій і нових міфів.

Чи пройшли ми завдяки Майдану якісь точки неповернення, на які не можуть вплинути нові політичні умови і влада?

Суспільство змінилося якщо не назавжди, то надовго. Люди навчилися виходити на вулицю за свої права.

Перед революцією соціологи говорили про досить низьку протестну готовність суспільства – менше третини. Латентно українці не готові виходити на вулиці і протестувати.

Причиною виходу людей на Майдан понад 50 відсотків опитаних вважають якраз побиття студентів, а не зрив підписання Асоціації з ЄС. Тобто українців зачепило порушення прав людини, а не політичний аспект. З цим українці миритися вже не можуть.

Популярні новини зараз

У Києві підліток втік з дому через сварку з матір’ю

На Подолі в Києві горять склади — киянам радять зачинити вікна та відмовитись від прогулянок

Ремонтні роботи у метро Києва — які станції закриють на ремонт?

Жінка в одному з підвалів Києва відшукала змію у відрі, однак рятувальники, що приїхали на місце дуже здивувались знахідці

Показати ще

Водночас за увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні висловлюються більше людей, аніж прихильників Майдану.

Ви не боїтеся ідеологічного реваншу через зміну владу в Україні?

Очевидно, що Україна знаходиться зараз в політичній турбулентності і дуже ослаблена. А Росія завжди користується нашою слабкістю. Не хотілося б думати, що прихід команди Зеленського є троянським конем. Але курс держави останніх 5-ти років – це не курс Порошенка, це курс Майдану. Зараз є загроза зміни цього курсу. Поки що команда нового президента ще не сформована і вочевидь не має чіткого розуміння подальших стосунків з РФ. Але уже навіть відсутність політичного досвіду у нового керівництва є загрозою, що Кремль змушуватиме нас іти на поступки, тиснучи на економіку, домагаючись капітуляції.

Тому є загроза, що цей можливий троянський кінь готує для України контреволюцію. .

Бачу це навіть по своїй роботі. Гальмування початку робіт з побудови меморіалу Героям Небесної Сотні – це теж загроза ревізії Майдану.

Громадянське суспільство на Майдані феноменально організувалося по горизонталі, але, на жаль, не по вертикалі. На сьогодні воно не може представити єдину політичну силу, яка об’єднала б навколо себе прогресивну частину українців і взяла на себе відповідальність втілити вимоги Майдану в життя

Громадянське суспільство на Майдані феноменально організувалося по горизонталі, але, на жаль, не по вертикалі. На сьогодні воно не може представити єдину політичну силу, яка об’єднала б навколо себе прогресивну частину українців і взяла на себе відповідальність втілити вимоги Майдану в життя. Такої сили, на жаль, ще не видно.

Є думка, що в разі чого з новою владою доведеться боротися третім майданом. Чи можлива третя революція?

Революції в усіх країнах траплялися і трапляються. Ми зараз бачимо, що чинять “жовті жилети” у Франції. Такий спротив – це норма волевияву громадян навіть в країнах з розвиненою демократією.

У нас Майдан чи майдани були єдиним способом для людей змусити владу почути їх. Після 2014-го були спроби міні-майданів – розбивати наметові містечка на Грушевського і біля Верховної ради.

Суспільство вже втомлене, виснажене. Багато активістів перегоріли, багато пішли у військо, волонтери і владу. Вони вже бачать інші інструменти впливу, змін, аніж революція і відкрите протистояння. В цій ситуації у найближчій перспективі третій майдан малоймовірний

Українці – як сірники спалахують.

З іншого боку – суспільство вже втомлене, виснажене. Багато активістів перегоріли, багато пішли у військо, волонтери і владу. Вони вже бачать інші інструменти впливу, змін, аніж революція і відкрите протистояння. В цій ситуації у найближчій перспективі третій майдан малоймовірний.

Хоча Майдан був для нас очищенням, біль від нього лишається на клітинному рівні у всіх нас. Не знаю, як скоро ми позбудемося цього. Тому відповідальність кожного з нас – не допустити подібні драматичні події знову і шукати альтернативні шляхи зміни країни: на індивідуальному рівні, з чистоти свого під’їзду, реагування на порушення, недавання хабарів, одним словом – суспільної відповідальності й активності,.

Парадокс: понад 70 відсотків опитаних наших співгромадян розуміють потребу в мемоіралі та музеї, схвалюють меміоралізацію тих подій, але лише дрібна частина з них ходить в музеї взагалі чи відвідує комеморативні заходи. Це свідчить про пасивність громадян, інші пріоритети. Люди думають, що хтось зробить це за них.

Є ще один тривожний сигнал. За останніми соцопитуваннями кількість українців, які симпатизують і росіянам як народу, – 70 відсотків. Очевидно це люди, які стомилися від війни, розчарувалися у постмайданівській владі і які зробили свій вибір у цих президенстьких перегонах.

Це загрозлива ситуація. Досі багато українців працюють в Росії.

Чому з’явилася риторика Зеленського про референдум з приводу того, як нам домовлятися чи ні з Росією?

Очевидно, вона базується на подібних суспільних настроях. Бо в нас є готова соціальна база, внутрішня готовність більшості на такі кроки, і це може спрацювати.

КС днями мав розглядати подання 45 депутатів про скасування закону про декомунізацію. Чи є дійсна загроза повернення до радянського минулого?

Скасувати декомунізацію неможливо. Бо вона вже відбулася на рівні свідомості людей, а не лише у правовому полі чи на географічній мапі. З іншого боку, можна спинити деякі процеси декомунізації. В маленьких містечках на сході і на півдні тривають цілі баталії за історичну пам’ять. Селище Опішне на моїй рідній Полтавщині – осередок гончарства. Там уже почали перейменовувати радянські назви вулиць історичним назвами і іменами тамтешніх славетних гончарів. Але реванш узяли місцеві депутати, яких спонсорують представники партії регіонів. Вони колотять населення, щоб вулицям надавали нейтральні назви на кшталт Садова чи Квітуча.

Захоплення Криму і Донбасу починалося із символіки, коли там підняли російські триколори і поглумилися над українським прапором і тризубом. В Україні, як виявляються, ще досі легко відродити ідолів минулого

Політична опозиція на місцях довго готувала соціальну базу для зміни влади – вона налаштовує людей проти назначеного Майданом курсу і його досягнень, проти існуючих осередків культури. Це деструктивні процеси. Є владна група, яка розвалила кілька гончарних підприємств, бо мала свої види на землю, і зараз сподівається на реванш. Іці елементи дуже активізуються.

В Одесі бачимо спроби повернути назву проспекту Небесної Сотні назад на маршала Жукова. Те саме в Харкові – Кернес хоче повернути назву проспекту імені Жукова. Це проросійська стратегія – повернення до ідеологем радянської доби. Насадження цих символів, які ще досі в мізках багатьох наших співгромадян закорінені. Це віруси, які сидять глибоко і спрацьовують в певних умовах. Захоплення Криму і Донбасу починалося із символіки, коли там підняли російські триколори і поглумилися над українським прапором і тризубом. В Україні, як виявляються, ще досі легко відродити ідолів минулого.

Іде боротьба світоглядів і цінностей.

Інтерв’ю з Ігорем Пошивайлом читайте у свіжому номері журналу Країна.

У січні цьогоріч голова Служби зовнішньої розвідки Єгор Божок заявив, що перед російськими спецслужбами стоїть завдання “закрыть украинский вопрос” 2019 року. Тобто повернути Україну в орбіту впливу Російської Федерації. Для цього Кремль розробив три сценарії. Перший реванш проросійських сил на виборах. Другий внутрішня дестабілізація. Так званий контрольований хаос, щоб змусити Україну прийняти умови Кремля. Третій військова операція. Наголосив, що ймовірність другого і третього сценаріїв висока.