Автор: Євген Слуцький
Україна поступово змінюється, зокрема й у своєму ставленні до людей з особливими потребами. Впроваджується інклюзивна освіта. Все частіше, завдяки небайдужим українцям, волонтерам, благодійникам, відкриваються мініпекарні, швейні майстерні і навіть кафе, де можуть працювати ті, хто особливо потребує підтримки. Проте такі позитивні приклади здаються поодинокими на тлі історій, «герої» яких самі прагнуть поживитися за рахунок інших.
Корисливі ділки зазіхають на респектабельні офіси, прибуткові компанії чи продукт праці людей з особливими потребами. Існують також «вишукані» схеми заробити на українцях з вадами слуху, і до цих схем залучені ті, хто мав би опікуватися такими людьми.
У 2011 році Фонд соціального захисту інвалідів провів тендер із закупівлі мобільних телефонів для глухих (телефони допомагають таким людям спілкуватися за допомогою текстових повідомлень). У тендері взяли участь лише дві компанії: «БМС Консалтинг» – компанія переможець, та її конкурент ТОВ «Тайгер ГК», який не спромігся зібрати повний пакет необхідних документів.
Отже, із переможцем тендеру був укладений контракт на купівлю 8 114 мобільних телефонів. Щоправда, у тендерних умовах навіть не була прописана марка й модель телефону, тож «БМС Консалтинг» поспіхом запропонував Fly-DS 165, на той час уже знятий з виробництва, але партії якого десь залягли на складах. Ця модель мала лише функції SMS/MMS, але не підтримувала ICQ, а також передачу електронної пошти (хоча це якраз передбачалось технічними вимогами, висунутими Фондом). І, як завжди у таких випадках, ціна виявилась завищеною.
Держава оптом сплатила за застарілу модель 570 грн за штуку, коли її роздрібна ціна становила 500 грн. На той час моделей телефонів за 570 грн, здатних підтримувати всі прописані функції, було щонайменше 2-3. А якщо знехтувати функціями електронної пошти та ICQ, таких моделей набралося б більше десятка за ціною в 300 грн. Тож Фонд соціального захисту інвалідів переплатив при закупівлі соціальних телефонів близько мільйона гривень, які пішли у… хоча чому ж у небуття, хтось у цій історії все ж «молодець».
Але не так часто держава виділяє мільйони на закупівлю чогось корисного, що може полегшити життя людей з особливими потребами. У Товариства глухих України є й інші козирі – незліченні виробничі та інші приміщення по всій країні, які його очільники так охоче здають в оренду. І логічно було б припустити, що отримані від оренди кошти йдуть на потреби людей з вадами слуху. Проте це не зовсім так.
Рабська праця?
Доволі гучний скандал трапився у 2017 році у Херсоні на швейній фабриці. Працівники – люди із вадами слуху – через нестерпність рабських умов праці та проживання, влаштували страйк, чим привернули увагу телевізійних журналістів, але не керівництво фабрики. Ці люди досі мешкають у гуртожитку, збудованому у 1963 році, зі страшними облупленими стінами, тріщинами, дірками у стелі та підлозі. Деякі з них намагаються власним коштом зробити хоч якійсь косметичний ремонт, хоча про це повинна дбати регіональна спілка глухих. Перший поверх гуртожитку здається в оренду директоркою фабрики Аллою Капустніковою під крамницю, а ось куди діваються гроші, ніхто не знає.
Сама будівля фабрики більш нагадує режимний об’єкт під охороною: усі двері зачинені, вийти на подвір’я перепочити у працівників не має змоги. Знімальна група телевізійників теж не одразу потрапила на територію цехів, бо їх не пускала охорона за наказом директорки. Та навіть приїзд переляканих представників керівництва УТОГ з Києва не вирішив питання миттєво, мовляв, спочатку самі повинні упевнитися, подивитись. Хоча у чому? Все ж видно неозброєним оком: люди змушені працювати у задушливому приміщенні. Влітку там така спека, що працівники непритомніють, а взимку – лютий холод і вогкість.
Але і це не все, бо працюють інваліди з вадами на слух по 10-12 годин на добу, та ще й по суботах, а отримують ледве 1 700 грн. на місяць, що значно менше за мінімальну зарплатню в країні. Цікаво й те, що з цих грошей вираховують сплату за проживання у гуртожитку. Тим хто був незадоволений таким станом речей, Алла Капустнікова погрожувала не лише звільненням а й виселенням з гуртожитку.
Найбільш цікавішим виявилось те що фабрика виконувала замовлення для Укроборонпрому (камуфляжні штани для військових), але чомусь головним замовником значилось ТОВ «Трініті»; навіть їх лого красується на готовій продукції. Але головним шоком стала ціна за одну пару штанів для самої фабрики – це 130 грн., а для Укробонпрому вища майже у десять разів, близько тисячі гривень.
Завдяки розголосу, Аллу Капустнікову було відсторонено від виконання обов’язків, про те голова комісії УТОГ з Києва вперто намагалася представити невдоволення та «бунт» працівників проплаченими.
Після виходу херсонського репортажу на телебаченні, в ЗМІ почали надходити листи від глухих людей з сумської, харківської та багатьох інших областей України.
Дозвіл на будівництво 14 ЖК на території НАУ скасовано – в.о. ректора Семенова
Вулицю Богатирську на Оболоні готують до капремонту, вартість проєкту – ₴1,3 млрд
У столиці відбудеться Фестиваль української писанки, планують встановити світовий рекорд з писанкарства — МКІП
16-річний винахідник удосконалив "чоботи-павуки", що захищає ноги від вибуху "мін-пелюсток"
“Неприбуткова” УТОГ
Якщо почитати Статут Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих», у загальних положеннях знайдемо пункт 1.6. Там йдеться, що УТОГ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, основною метою діяльності якої не є отримання прибутку. Отримані УТОГ доходи (прибуток) не можуть розподілятися між членами УТОГ або між його працівниками (крім оплати їхньої праці та нарахування єдиного соціального внеску), а також між членами органів управління УТОГ та іншими пов’язаними з ними особами.
Далі у розділі «Кошти та майно УТОГ, джерела їх надходження та порядок використання» читаємо: “власністю (майном) Українського товариства глухих є створені ним підприємства, організації, матеріальні та нематеріальні активи. Центральне правління УТОГ має право передавати окремі види свого майна у господарське відання, у оперативне управління регіональним організаціям УТОГ, а також передавати своє майно у користування іншим організаціям і підприємствам”. До слова, передача іншим організаціям може здійснюватись виключно з дозволу президії правління УТОГ та на умовах, узгоджених з нею. Статутом також передбачено, що УТОГ зобов’язується надавати особам з інвалідністю зі слуху допомогу в отриманні базової та спеціальної освіти, безперешкодно працевлаштовувати їх на підприємствах УТОГ, а у разі потреби – створювати для цього додаткові або спеціальні робочі місця.
Усе логічно, але, як завжди, те що гарно виглядає на папері, чомусь не спрацьовує в реальному житті. Наприклад, за київською адресою Нововокзальна, 8 розташовані приміщення, що належать УТОГ. У 4-поверховій будівлі за парканом – цехи й адміністративний корпус, у якому можна знайти кілька офісів невідомих фірм, типографію, пекарню «Пироги та друзі», компанію з лиття поліуретанових конструкцій. Гадаєте хоч один глухий громадянин – член УТОГ, працевлаштований на цих підприємствах? На жаль, ні. Хоча є вірогідність, що хтось із орендарів міг фіктивно зарахувати в штат кількох інвалідів, щоб зменшити собі податки. До того ж, будь-яке виробництво час від часу потребує різноробів, аби щось перенести, завантажити, прибрати.
Проте з боку УТОГ не помітні будь-які спроби працевлаштувати своїх підопічних. Можливо, власники підприємств подібну пропозицію сприйняли б без ентузіазму, але ж і УТОГ, надаючи приміщення в оренду, могли наполягати на своїх умовах.
Хоча ні, на вказаній території глухих громадян все ж побачити можна. Це двоє чоловіків та жінка пенсійного віку, які виконують обов’язки двірників, тобто просто прибирають двір, а іноді й цехові приміщення, звільнені під нового орендаря. А також х десяток молодих хлопців віком 18-21 років час від часу займаються перетягуванням старих іржавих труб, побитих металевих шаф та іншого мотлоху. Зовнішність хлопців красномовно свідчить, що ніякого більш-менш стабільного заробітку вони не мають, а змушені перебиватися такими подачками.
Іноді територію відвідують люди, в яких можна вгадати керівництво УТОГ. Вони приїздять на не найдешевших авто. Окрім мови жестів, чудово спілкуються вголос і загалом на позір нічого їм не бракує. Адже скільки таких приміщень у Києві, та й по всій Україні, що здаються в оренду, ми можемо тільки здогадуватись.
А ось юні, занадто стрункі, наче від недоїдання хлопці-прибиральники, навряд чи коли-небудь навчаться розмовляти – в них і слухових апаратів нема. Хто ж їх їм придбає? Якось теплого весняного дня з наївними посмішками вони спостерігали з відчиненого вікна, як у кроні дерев стрибають і метушаться горобці й синички. Прикро, що навряд чи їм доведеться колись почути щебетання птахів.
Читайте також:
Освіта в Україні: чому Ганна Новосад планує закривати школи та скорочувати вчителів
Київ без сміття: хто винен у тому, що столиця потопає у побутових відходах
Топ-5 скандальних ректорів-довгожителівкиївських вишів, або Пора й честь знати
