Допомагали прості люди — як вижили тварини у столичних зоопарках?

Слово «війна» змушує завмерти. У кожного з нас одразу згадуються ті самі події, які назавжди залишаться в пам’яті. Ми можемо описати всі наші переживання і висловити те, що відчували. Але як бути з іншими? Російське вторгнення приносить страждання не лише людям, але й усьому, що їх оточує. Це стосується і домашніх тварин, і тварин, які живуть у зоопарках.

Про це розповідає "Новий формат".

На жаль, евакуювати цілі зоопарки неможливо. Можна вивезти частину тварин, але це теж дуже складне завдання.

Під час вибухів та інших гучних звуків тварини відчувають стрес і паніку, в результаті чого це призводить до стресованої поведінки, як от тремтіння, втеча, ховання або навіть агресивна реакція. Вибухи можуть викликати фізіологічні реакції, такі як підвищений пульс, збільшене виділення адреналіну і навіть призвести до порушення слуху тварин. Їхня реакція різна залежно від виду, способу життя і чутливості.

На початку повномасштабного вторгнення, у столичних зоопарках вижити тваринам допомогли люди. Працівникам вдалося врятувати екзотичних мавп, птахів, черепах, ящірок, тигрицю, горилу Тоні, бегемота, слона, левів, жирафів, ведмедів, оленів та лемурів. Крім того, в зоопарку з’явлись і нові тваринки, їх близько 150.

Читайте також: Нічна атака на Київ: уламки ракети впали на територію зоопарку (відео)

Працівники дбають про їхню безпеку і комфорт, намагаються відволікати від гучних звуків за допомогою розмов і ласощів. Також тепер, зоопарк має стратегічний запас продовольства на випадок надзвичайної ситуації.

Так чи інакше, тварини зоопарку дуже товариські і потребують тепла та уваги. За словами працівників зоопарку, навіть тварини вже до всього звикли і живуть як до війни.

Хоча, слон та зебри сиділи на антидепресантах, на даний момент, вони, легко переносять гучні звуки і майже не звертають на це увагу. Птахи також не лякаються вибухів. Тигри і леви мають вільний доступ до внутрішніх і зовнішніх вольєрів, а отже можуть самі вирішувати, де вони хочуть перебувати.

Ми проконсультувались з зоозахисницею та волонтеркою, Юлією Шкода. Вона розповіла, як захистити тварин від стресу під час війни, та як змінилося їхнє життя після повномасштабного вторгнення.

Читайте також: У Київському зоопарку розповіли історію кохання особливої родини

«Як на мене, після повномасштабного вторгнення, ситуація з тваринами в країні неоднозначна. З одного боку багато організацій допомагають тваринам, вивозять з гарячих точок, рятують тощо. Але в цей же час, інші регіони «переповнені»: притулки забиті евакуйованими тваринами. І, на жаль, бажаючих взяти бідолашних відносно небагато. При цьому наші волонтери дуже стараються, і більшість тварин прилаштовують закордон. Зараз, дуже хотілося б в Україні ввести масову культуру по відношенню до тварин, наприклад, як це є в Європі. Тварина – не має жити на ціпку і їсти помиї, вона повинна знаходитися поряд зі своїми людьми, в турботі і любові.

Чи можна сказати, що тварини звикли до війни та до вибухів? Складно відповісти на це запитання, адже всі тварини реагують по різному. Якщо говорити про нашу історію, ми знаходилися в Бородянці, в той час, як російські війська почали окупацію. Більшість собак навіть не гавкали. Багато знайомих лишалися в Бородянці і до їх будинків заходили росіяни – собаки жодного звуку не видавали. Ні алабаї, ні вівчарки, ні добермани. Мабуть, щось відчували.

З іншого боку, ті тварини, які перебувають в гарячих точках і постійно знаходяться під обстрілами відчувають страх і тремтіння. Тобто реакція у всіх абсолютно різна. Були випадки, коли кіт виганяв власницю в коридор, а після в будинок прилітала ракета. І саме завдяки коту власниця лишилася живою. А от одна з моїх підопічних не пережила обстрілів. На початку війни над Софіївською Борщагівкою збили ракету, від цих шалених вибухів серце маленької такси Софі зупинилося.

Вам може бути цікаво: Із початком літа розпочався сезон виведення молодняка в столичному зоопарку

Людина може допомогти тварині будучи поряд в кризові моменти. Це те, що їх завжди заспокоює, від величезного тигра до маленької пташки – ніхто і ніщо не може їм допомогти, в такій жахливій ситуації, окрім нас. Звичайно, є певні седативні препарати для тварин. Тож якщо вони холеричні і занадто збуджені, то вважаю необхідним дати препарати, щоб не було критичних ситуацій.

Якщо ж говорити про психічну реабілітацію, то її, як такої, в Україні немає. Є зоопсихологи та ветеринари. Я вважаю, що в зоопарках такі спеціалісти стовідсотково потрібні; а за домашніми улюбленцями повинні ретельно слідкувати господарі і в залежності від проблеми, звертатися до профільних спеціалістів. Якщо брати до уваги, фізичну реабілітацію, то в Києві є ветеринарні клініки, які займаються фізичною реабілітацією та відновленням.

Потрібно пам’ятати, стрес тварини може призвести до будь-яких наслідків: хвороби, агресії, депресії, фізичного понівечення самого себе, і навіть смерті. Але, повторюся, найбільшим стресом для тварин є той момент, коли їх кидають люди. Тому важливо розуміти всю серйозність – їхнє життя в наших руках.»