Оригінал колись знаходився в Запорізькій січі в Покровській церкві. Історію розповідають "Факти".
«З очей Богоматері на іконі три дні точилися сльози»
— Про цю чудотворну ікону писав Тарас Шевченко у своїй поемі «Іржавець», — розповіла «ФАКТАМ» кураторка виставки кандидатка історичних наук Аліна Варивода. — Після руйнування Запорізької січі військами Петра І в 1709 році ікону було перенесено до Олешківської січі (знаходилась на тодішніх землях Кримського ханства). Згодом козаки родом з Іржавця (нині село в Чернігівській області) таємно перенесли цей образ до храму свого містечка. На жаль, до наших днів чудотворний образ не зберігся: його знищила в 1930-і роки більшовицька влада (руками одурманених пропагандою комсомольців. — Авт.). Проте лишилися списки (копії). На нашій виставці представлений найбільш ранній список серед відомих науковцям.
Цікава історія, як ця, написана в 1572 році ікона, стала чудотворною. Згідно з переказом, коли козаки привезли її з Олешківської січі в містечко Іржавець, місцевий священник попросив іконописця ієродиякона Венедикта з Густинського монастиря відреставрувати цю ікону. В його майстерні сталося диво: келія озарилася яскравим сяйвом, яке йшло від ікони. Але це був тільки початком. Коли відреставрований образ повернули в Іржавець і батюшка поставив його в місцевій церкві, то в той же день з очей Богородиці полилися сльози. Вони спинилися лише через три доби. Але з правого ока сльоза точилася й четвертого дня (від неї лишився слід). Ця історія сталася у 1716 році. Вона набула широкого розголосу, завдяки цьому в Іржавці тоді навіть звели кам’яний храм і помістили в ньому чудотворну ікону.
— Хто з козаків був найбільшим меценатом Києво-Печерської лаври? — ставлю питання Аліні Вариводі.
— Гетьман Іван Мазепа. Ченці його щиро поважали, називали «ізрядніший ктитор», «найвеличніший ктитор». Його коштом лавру обнесли потужним кам’яним муром, заклали фундамент дзвіниці, побудували церкву Всіх святих. Мазепа видав лаврі універсали на підтвердження власності на земельні володіння. Важливо зазначити, що взагалі основну частину внесків козаків на потребу не тільки лаври, але й інших церков та монастирів складали пожертви на будівництво та на придбання земельних ділянок. Це були чималі суми.
— Які з речей, що подарував лаврі Мазепа, вважаються найціннішими?
— Зразу скажу, що, на жаль, таких речей збереглося мало. З того, що дійшло до наших днів, я б виділила коштовне церковне начиння для здійснення літургій. Зараз воно експонується на виставці в «Скарбниці» Національного музею історії України. А ми демонструємо гаптовані (вишиті золотими та срібними нитками) речі, створені монахинями Вознесенського монастиря, ігуменею якого була мати гетьмана Марія Магдалина Мазепа.
Зауважу, що «Скарбниця» знаходиться поруч з Успенським собором лаври, в якому відкрилась наша виставка. Тож відвідувачі мають можливість побачити обидві експозиції.
У Києві приспустили найбільший прапор через негоду та штормове попередження
В одному з районів столиці 11-річний хлопчина випав з вікна багатоповерхівки
На Київщині вже отримують компенсацію за встановлення СЕС та теплових насосів для ОСББ й ЖБК
Пожежа в Голосієво — двоє постраждалих, одна з них в лікарні
«Прикрашене діамантами золоте перо, яке, згідно з переказом, подарував лаврі Богдан Хмельницький, зараз знаходиться в „полоні“ в москві»
— Після того, як в листопаді 1708 року Російська православна церква наклала анафему на Івана Мазепу, його герби збивали, вирізали, виривали аркуші, на яких вони були зображені, — продовжує Аліна Варивода. — Взагалі нищили все, що пов’язано з гетьманом. Тому старовинний (виданий 1697 року) псалтир, який ми демонструємо на нашій виставці, можна без перебільшення назвати унікальним. Адже в ньому збереглося зображення герба Івана Мазепи (його лише закреслили олівцем — щоб начальство не помітило). В передмові до цього псалтиря перераховані благодіяння Івана Мазепи. І все це вціліло. Бо, як я вже казала, ченці лаври з щирою повагою ставилися до нього.
— Чи є на цій виставці речі, подаровані лаврі іншим видатним гетьманом — Богданом Хмельницьким?
— Ні, бо в Україні, на жаль, жодна з них не збереглася. Чому? Через потрясіння, які випали на долю нашої країни. Ось конкретний приклад. Ми знаємо, що Богдан Хмельницький подарував лаврі дуже великий золотий хрест. Його було встановлено на жертовнику в Успенському соборі. В 1930-х роках більшовицька влада вилучила цю безцінну реліквію (сталінському режиму були потрібні гроші на іноземне обладнання для заводів та технології. — Авт.), і її подальша доля невідома.
З того, що вважається подарованим лаврі Хмельницьким, я б ще виділила, золоте інкрустоване емалями й прикрашене діамантами козацьке перо — прикраса для шапки (його називали «перо гетьмана»). За переказами, воно належало Богдану Хмельницькому, але документальних підтверджень цього ми не маємо. Не виключено, що цю дуже дорогу річ Хмельницькому подарував хтось з турецьких султанів (адже вона, скоріш за все, — робота турецьких ювелірів). «Перо гетьмана» було вилучено з Успенського собору в 1930-х роках і зараз воно в москві — дуже цінна річ української історії фактично знаходиться в російському «полоні».
— Який експонат на виставці найдавніший?
— Хрест другої половини XVII століття, подарований лаврі генеральним писарем Війська запорізького Михайлом Вуяхевичем. У 1690-му році цього представника козацької старшини було обрано архімандритом Києво-Печерської лаври. Це стало прецедентом — світська людина козацького стану отримала високу духовну посаду. Варто зазначити, що серед дарів, які зберігалися в церковних ризницях (не тільки в лаврі, а скрізь по Україні), часто згадуються шовкові козацькі пояси. Звичайною практикою було використання їх священниками в богослужіннях.
— Лавра та інші монастирі якось віддячували людям, які жертвували на їх потреби?
— Так, безумовно, віддячували. Козаки та інші люди, допомагаючи храмам, розуміли, що за них та їхніх родичів (в тому числі померлих) будуть молитися священники. Тобто витрати світських людей на потреби церков поверталися таким от чином.
Але й не тільки таким: в Успенському соборі лаври існувала галерея портретів благодійників — вона знаходилась на одній зі стін цього храму. Галерея не збереглася, у нас є лише її чорно-білі фотографії. Тому особливу цінність має зроблена в першій половині XIX століття копія фрагменту цієї галереї. Ми демонструємо на виставці цю копію. Її надав Національний заповідник «Хортиця».
— Хто зображений на цьому фрагменті?
— Гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Скоропадський. Важливо, що цей фрагмент дає нам можливість скласти уявлення про те, як галерея благодійників виглядала в кольорі.
Щодо вартості пожертв храмам і монастирям важливо розуміти, що не обов’язково, щоб дар був дорогим — кожний підтримував церкву за своїми матеріальними можливостями. Тобто, дасть людина гріш або подарує маєток, принципового значення не мало.
Виставка «…Бо ми браття козацького роду». Козацькі ктитори Києво-Печерської лаври" - це спільний проєкт Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» та Національний заповідник «Хортиця».
Раніше Хрещатик писав про те, що у Києво-Печерській лаврі запустили програму духовного відновлення для військових.
Також з цікавих новин про лавру, це те, що на території Києво-Печерської лаври знайшли понад 180 шматочків бурштину на понад 0,5 кг.
