Відомий винахідник з Харкова, чий винахід, став візитівкою Києва

12 червня 1966 року на маршруті № 6 у Києві розпочато успішну експлуатацію першого у світовій практиці тролейбусного поїзда 26-річного винахідника Володимира Пилиповича Векліча.

Його винахід назвали “Ракета Веклича”. Інженер створив систему з’єднання тролейбусів у поїзд із керуванням системою багатьох одиниць. Усе – на математичних моделях. Економічний ефект від їхнього впровадження лише на маршруті № 6 у Києві за 1968 рік, де використовувалося 25 тролейбусних поїздів, становив близько 160 тисяч рублів – на той час це величезні гроші.

Пізніше Володимиром Векличем була вдосконалена його система так, що дозволяла швидко (за 3-5 хвилин) роз’єднувати тролейбусні поїзди МТБ прямо на маршруті між ранковими і вечірніми годинами пік. Після роз’єднування водій поїзда продовжував рух в першому тролейбусі, а водій наступного за ним поїзда пересаджувався у другий. Вивільнений поїзд залишався на маршруті для відстою або ж прямував в депо для профілактичного огляду[. За результатами робіт по створенню тролейбусного потяга ним була написана кандидатська дисертація на тему: «Дослідження тролейбусів з управлінням за системою багатьох одиниць», яка була ним успішно захищена у 1970 році в Москві. Як зазначала тоді газета «Вечірній Київ» він став першим в Україні кандидатом технічних наук у галузі міського електротранспорту.

Пізніше такі поїзди з’явилися у Ризі, Таллінні, Дніпропетровську, Харкові та інших містах на базі тролейбусів Шкода та інших марок.

Потяги Володимира Вєклича були візитівкою міста Києва.

Вони успішно експлуатувалися більш ніж у 20 містах СРСР і навіть за кордоном, та визначили розвиток міського транспорту на кілька десятиліть. Під науковим керівництвом В. Ф. Веклича було розроблено стратегію створення українського тролейбуса, яка знайшла своє втілення в затвердженій Кабінетом Міністрів України Програмі, а головним розробником конструкторської документації було призначено КБ “Південне”. Винахідник Веклич спільно з Дьяконовим став ініціатором будівництва першої в СРСР київської лінії швидкісного трамваю.

Що відомо про винахідника?

Веклич Володимир Пилипович (8 листопада 1938 року в селі Чернещина Зачепилівського району Харківської області — 10 серпня 1993, Київ) — український вчений у галузі міського електричного транспорту, доктор технічних наук, винахідник тролейбусного поїзда, редактор, член галузевих академій України та росії.

Система Володимира Веклича була адаптована під інші марки тролейбусів. Разом з С. П. Зуєвим був удосконалений поворотно-зчіпний пристрій системи. Поїзди були успішно впроваджені більше ніж у 20 містах СРСР. Лише в Києві її впровадження дозволило вивільнити 800 водіїв, та дало з початку експлуатації по кінець 1989 року економічний ефект в 12,676 млн. крб. За створення толейбусного потягу, у 1971 році, винахідник був нагороджений орденом «Знак Пошани».

У 1972 році був висунутий на посаду заступника директора Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту міського господарства, а протягом 1973—1987 рр. очолював колектив інституту, з 1987 заступник директора з наукової роботи. Під його керівництвом і з безпосередньою участю створені діагностічні комплекси, механізовані пости заміни агрегатів[39], системи автоматизованого обліку та багато іншого. Опублікував 65 наукових праць,в тому числі 2 книги, є автором 17 винаходів [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]. За результатами робіт по створенню діагностічних комплексів для рухомого складу ним була написана докторська дисертація на тему: «Підвищення ефективності експлуатації безрейкового електричного транспорту з застосуванням засобів діагностування і керування за системою багатьох одиниць», яка була ним успішно захищена у 1991 році.

Спільно з В. К. Дьяконовим став ініціатором будівництва першої в СРСР київської лінії швидкісного трамвая. Узагальнив отриманий в закордонних відрядженнях передовий досвід та створив на вітчизняній елементній базі систему автоматики і інтервального регулювання для ліній радянського швидкісного трамвая.

Влітку 1976 року в Києві на маршруті № 1 їм були успішно проведені випробування три-ланкового тролейбусного поїзду Škoda 9Tr повною місткістю 276 пасажирів, проте через необхідність для його експлуатації відособленої смуги руху, винахідник визнав перспективнішим видом транспорту для такої пасажиромісткості швидкісний трамвай, над технічною частиною впровадження якого він у той час активно працював.

Вільно володів німецькою мовою. Був всебічно ерудованою людиною, про що свідчить коло його друзів, в яке входили не тільки представники технічної інтелігенції та науки, але і народний артист СРСР Юрій Олександрович Гуляєв, режисер Роллан Петрович Сергієнко, заслужена артистка Української РСР Марія Ростиславівна Капніст, поетеса Ліна Василівна Костенко, заслужений діяч мистецтв України Василь Васильович Цвіркунов, народна артистка Української РСР Лариса Миколаївна Кадирова, сценаріст Георгій Євгенович Шевченко, та кінокритик Леонід Васильович Череватенко.

Помер 10 серпня 1993 року на 55-му році життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Громадсько-політична діяльність

Багатократно обирався депутатом до районної ради Радянського та Залізничного районів міста Києва. Під час всіх своїх каденцій очолював комісію з благоустрою району.

Пам’ять про винахідника

• На честь п’ятидесятиріччя виходу на маршрут першого у світовій практиці тролейбусного поїзду Володимира Пилиповича Веклича колектив КП «Київпастранс» прийняв рішення про увічнення пам’яті про винахідника. На адміністративній будівлі тролейбусного депо на Шулявці встановлена меморіальна дошка. Її урочисте відкриття відбулося 14 червня 2016 року.

• Ім’ям Володимира Веклича названа винайдена ним система, яка дозволяє сполучати у багатоскладові поїзди електричні безрейкові транспортні засоби.

Питання — чи гідно було б назвати вулицю на його честь, якщо він причетний до формування такої системи у громадському електротранспорту, а також до розробки столичного транспорту – швидкісного трамваю?