Кожен, хто бачив класичну радянську комедію «Службовий роман», напевно пам’ятає знамените «Бубликов помер, а потім… не помер». У наші дні схожа історія сталася насправді із заступником голови КМДА Олександром Густєлєвим – щоправда, тут, на щастя, про фізичну смерть не йшлося.
Ще минулого літа мер Віталій Кличко пригрозив звільнити свого заступника Густєлєва, якщо до кінця року не запрацює автомобільне сполучення Троєщини з центром Києва по Подільсько-Воскресенському мосту (будівництво цього мосту стосувалося саме ведення Густєлєва). Втім, уже тоді було очевидно, що таке завдання може вирішитись хіба що дивом, а найвідповідальніші експерти заявляли: щоб закінчити будівництво моста, потрібен ще щонайменше рік.
На початку листопада міський голова здійснив свою загрозу, причому у провину Густєлєву було поставлено саме те, що міст недобудований. За словами Кличка, Густелєв регулярно запевняв його, що до кінця року міст запрацює – але, цитуючи іншу радянську кінокомедію, не виправдав надану йому високу довіру.
Отже, 5 листопада Бубликов помер. Але через десять днів він не помер: звільнений Густєлєв, як і раніше, згадувався в розпорядженні мера як його заступник. Звичайно, хотілося б повірити, що за ці дні він встиг добудувати багатостраждальний міст і тим самим реабілітував себе в очах мера – але, на жаль, насправді нічого подібного не було.
А минуло трохи понад тиждень, і ситуація знову змінилася. Кличко таки підписав розпорядження про звільнення Густєлєва з посади з 1 грудня. Правда, тепер він уже звільняється не за те, що не впорався з роботою, а за власним бажанням. Його послужний перелік залишається чистим. Хто знає, можливо, заступнику мера запропонували іншу роботу, більш цікаву та грошову? А щодо мосту… ну, адже кияни без нього досі якось жили – значить, проживуть і далі. Чи варто через таку дрібницю псувати репутацію доброї людини?
Ситуація начебто видається очевидною. Останнім часом стало ясно, що грандіозні обіцянки Віталія Кличка та його адміністрації з транспортної частини… скажімо так, провалилися – щоб не використати грубішого вираження.
Згадаймо, що ще цієї весни київський мер присягався і божився до кінця року відкрити дві нові станції зеленої гілки метро – «Мостицьку» та «Проспект Правди». Пізніше кількість цих станцій скоротилася до однієї, а тепер, мабуть, до нуля – з огляду на те, що до кінця року залишилося трохи більше як місяць.
Але Виноградар – це ще пів біди, тамтешні мешканці таки мають можливість доїхати до центру міста. А ось на Троєщині проблема набагато серйозніша, причому вже багато років. Усі надії покладалися на Подільсько-Воскресенський міст, і Кличко обіцяв, що до кінця року міст почне діяти. Рік закінчується, а коли цим мостом можна буде їздити – жоден пророк не передбачить.
У такому невеселому стані справ хтось повинен бути винен. Самому Кличку винним бути ніяк не можна – він збирається у президенти. Але масштаб проблеми такий, що повісити її на рядового «стрілочника» теж не вийде. Прийде призначати винним когось досить великого.
Зважаючи на все, Кличко не хотілося призначати крайнім свого заступника – номенклатурні правила це засуджують. Ймовірно, за первісним задумом його слова про звільнення Густєлєва так і мали залишитися словами. Але незабаром мер зрозумів: або винуватця буде покарано, або на президентських виборах за нього навіть у Києві проголосують не тільки лише всі. Залишалося одне: дати заступнику піти гарно, за власним бажанням.
Але найсумніше в цій історії ось що: не потрібно ясновидних здібностей, щоб передбачити, як події розвиватимуться далі.
Відповідальним за будівництво мосту призначать когось іншого. Той спершу поскаржиться, що Густелєв розвалив справу, і потрібно кілька місяців тільки на те, щоб все виправити після нього. Далі знову підуть обіцянки закінчити міст до кінця цього року, максимум наступного – поки що всім не набридне. Тим часом Кличко піде у президенти та виграє – чи програє, це вже як карта ляже. А моста як не було, так і не буде.
Бубликов помер – а може, не помер. Але справа його живе.
