Напередодні 40-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС, яка сколихнула світ 26 квітня 1986 року, гендиректор станції Сергій Тараканов поділився фаховим поглядом на події минулого та сьогодення. Трагедія, що розпочалася о 01:23 під час випробувань на четвертому енергоблоці, стала результатом не просто збігу обставин, а системного ігнорування безпеки на користь ідеології. Тодішній вибух забрав життя тисяч людей, зруйнував долі та став початком кінця радянської імперії, яка до останнього намагалася приховати масштаби радіаційного викиду від власного народу та світу.
Сергій Тараканов наголошує: багаторічні спроби СРСР перекласти всю відповідальність на операторів станції були частиною тотальної пропаганди. Хоча керівництво ЧАЕС та інженери отримали тюремні терміни, а частина зміни четвертого блоку загинула від променевої хвороби, справжня причина крилася в недосконалості реактора РВПК-1000. Розслідування 90-х років, зокрема «комісія Штейнберга», довели, що установка мала критичні конструктивні недоліки — позитивний паровий коефіцієнт та «кінцевий ефект» графітових стрижнів. Фактично, спроба зупинити реактор у нестабільному стані спрацювала як натискання педалі газу замість гальм.
Проєктанти знали про ці небезпеки ще після аварії на Ленінградській АЕС у 1975 році, але інформацію засекретили. Культура безпеки була відсутня, оскільки реактори подвійного призначення створювалися передусім для видобутку збройового плутонію, а не для безпечної генерації енергії. Сьогодні, на фоні повномасштабної війни, ядерна загроза знову стала реальною. Окупація ЧАЕС та ЗАЕС, обстріли та тактика ядерного тероризму з боку росії показують, що методи кремля не змінилися — людське життя та екологічна безпека залишаються для агресора розмінною монетою у геополітичних іграх.
Зараз на ЧАЕС продовжують працювати понад дві тисячі людей, багато з яких є ліквідаторами. Попри складну логістику та військові ризики, вони підтримують безпеку об’єкта. Приклади самопожертви минулого, як от подвиг Олександра Лелеченка, що врятував світ від вибуху водню ціною власного життя, сьогодні надихають персонал тримати стрій. Питання ядерної безпеки, на думку Тараканова, нікуди не зникло, а лише набуло нових, ще більш загрозливих форм через імперські амбіції рф.
