Напочатку червня з'явились чутки про, нібито, бажання Держуправління справами забрати собі частину пляжу на озері Редькине на Оболоні, що більше відоме як "Міністерка". Нібито, робітники вже почали працювати, відновлюючи паркан, який колись вже закривав частину громадської землі. Інформатор перевірив це, відвідавши одне з найбільш мальовничих озер Києва. Спойлер: замість паркану від ДУСі ми побачили там ще більшу стіну, що розділяє киян на привілейованих та усіх інших - і є, радше, чудовою ілюстрацією нового поділу містян на суспільні прошарки. Про це пише Інформатор.
Сам паркан, про нібито відновлення якого писали у київських пабліках, насправді ніхто й не намагався відбудовувати. Залишки бетонної огорожі починаються ще у воді - там лежать декілька секцій, повалених киянами десятиліття тому у пошуках соціальної справедливості. Далі починаються хащі та схил пагорба, де стоять ще нетронуті частини споруди, дістатись до яких було важче. А одну із секцій навіть використовують у якості містка.
Візуально, жодних підстав говорити про те, що Держуправління справами чи будь-який інший державний орган претендує на берег, немає. На цьому можна було б завершити репортаж, сказавши, що озеро, як чудове місце відпочинку для містян, врятоване. Але це не зовсім так. Зараз розкажемо, чому.
"Тут щука, окунь. Є ще коропи, добрі", - каже рибалка на ім'я Олег, запрошуючи на місток.
Днина погожа, напочатку червня "пляжна" частина озера перетворюється на великий мурашник. Розваги консервативні: купання в озері та шашлики на пляжі, на південному краї озера, витягнутого з півночі на південь - зона відпочинку з обладнаними бесідками та крамницею. У цій частині порядок підтримують самі підприємці - прибирають та вивозять сміття, облаштовують місця для купання.
Це "бідна" частина озера. Тут Міністерку оповили десятки тісних стежок (ми особисто бачили, як одною такою їхав шибайголова на мопеді), а рибалки шукають затишні місця, щоб закинути спінінг. А є ще "багата" частина.
Річ у тому, що до озера є декілька підходів - зі сторони траси на Вишгород та дачних кооперативів (садові товариства "Оболонь", "Дніпровський-1"), та від більш елітного поселення, на яке з плином часу перетворився хутір "Редьки" - він, власне, і подарував озеру назву. Від простих товариств дорога терниста: щебінкою, понад залізничною колією, через захаращений сміттям лісок, чи обабіч дороги.
Прохід з елітних маєтків інакший. Зі сторони лісу ведуть тінисті асфальтовані доріжки, тут ані натяку на сміття чи непотріб. Навколо - паркани, увиті диким виноградом. А вихід на озеро блокує паркан з хвірткою, захищеною кодовим замком. Не знаєш код - чимчикуй в обхід, чагарниками.
"Це, власне, і є головна ознака Міністерки. З одного боку - "елітка" з англомовними дитсадками та охороною по периметру. З іншого - прості люди. Між ними справжній треш, інакше не скажеш"
Що за "треш" мається на увазі, розуміємо ще за півсотні метрів. Ніс не зраджує: за кількадесят метрів від берега озера утворився справжній смітник. Баки, що стоять, далебі, з радянських часів, забиті непотребом до такого стану, що сміття вже викидають просто поряд. На літній спеці сміття починає тхнути, що буквально відлякує деяких відпочиваючих: у підсумку вже інше сміття просто не доносять до баків, викидаючи деінде навколо.
"Київрада майже десять років назад узгодила створення тут великого парку відпочинку. Відтоді ніхто нічого тут не зробив, окрім, хіба, написів про заборону купатись. А воно ж як: один хтось прийшов, викинув сміття. Інший - додав свого. Так створюються цілі купи, а вивозити їх чомусь не поспішають. А багатії відгородились від усього цього великими парканами - в них там своя локальна Європа, а ті, хто не має грошей на ресторани, відпочивають, як можуть: смажать крильця поряд зі смітником"
Читайте також: The Economist додав Київ у ТОП-10 найгірших міст світу для життя - журналісти запитали думку киян
