Свято Петра і Павла — це особливий день для вірян, коли вони вшановують двох апостолів, згадують основні події їхнього життя та діяння, які ті вчинили.
Коли цього року Петра і Павла
2024 року українці будуть святкувати свято Петра і Павла 29 червня.
Вперше віряни відсвяткували це свято на офіційному 324 року. Саме тоді, згідно з церковними переказами у Константинополі з'явилися храми на честь цих святих апостолів. Від IV століття обряди на честь Петра і Павла в храмах проводили священники, які встановили вшанування на 29 червня. Саме цього дня мощі святих були перенесені до храму в Константинополі і було проведено грандіозне святкування.
Історія апостола Петра та Павла
Апостол Петро, уроджений Симон, був одним з найближчих учнів Ісуса Христа. За своє життя він пройшов шлях від простого рибалки до одного з найвпливовіших проповідників християнства. Петро відіграв ключову роль у формуванні первісної християнської церкви. Згідно з Євангеліями, Ісус назвав його "Петром" (що означає "камінь") і сказав, що на цьому камені збудує свою церкву. У Писанні від Матвія 16:18 йдеться:
Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. Я також кажу тобі, що ти — Петро, й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті не переможуть її
Петро був присутній при багатьох важливих подіях життя Ісуса, включно з Преображенням і Воскресінням.
Апостол Павло, відомий також як Савл з Тарсу, спочатку був ревним переслідувачем християн. Проте після драматичного осяяння на шляху до Дамаска, він став одним з найпалкіших проповідників християнства. У дев'ятій главі Книзі Діяння святих апостолів сказано:
Коли він уже наближався до Дамаска, несподівано світло з небес спалахнуло навколо нього. Савл упав на землю і почув голос, який говорив до нього: "Савле, Савле, навіщо ти переслідуєш Мене?"
Савл запитав: "Хто ти, Господи?"
І голос відповів: "Я Ісус, Якого ти переслідуєш. "Але встань і йди до міста, й там тобі буде сказано, що робити"
Павло здійснив кілька місіонерських подорожей, під час яких поширював християнське вчення серед язичників та засновував храми на території тодішньої Римської імперії.
Апостоли Петро і Павло загинули мученицькою смертю за свою віру під час переслідувань християн у Римі. Їхні смерті стали символом відданості Христу і були значущими подіями в ранній релігійній історії.
Влада столиці звернулась до мешканців Києва із проханням НЕ ЗАЛИШАТИ тварин у автівках
Ворог увечері випустив по Києву ракети "Іскандер-К" - Повітряні сили
Рятувальники допомогли врятувати життя людини у Деснянському районі Києва
У Голосіївському районі столиці, поруч з гуртожитками НУБІП, згоріла маршрутка №212
Апостол Петро, згідно з віруваннями, був розп'ятий у Римі під час правління імператора Нерона. За легендою, Петро попросив розіп'яти його вниз головою, оскільки не вважав себе гідним померти так само, як Ісус Христос. Місце його страти традиційно вважається Ватиканським пагорбом, де нині знаходиться базиліка Святого Петра.
Апостол Павло також загинув мученицькою смертю в Римі приблизно в той самий час, що й Петро, під час правління Нерона. Оскільки Павло був римським громадянином, його стратили шляхом обезголовлення, що вважалося менш болісним і принизливим способом порівняно з розп'яттям. Місце його страти знаходиться за межами стародавнього Риму, де тепер стоїть базиліка Святого Павла за мурами.
Свято Петра і Павла символізує єдність і різноманітність у християнстві. Апостоли були дуже різними за своїм походженням і шляхом до віри, але обидва стали стовпами церкви. Їхні життєві приклади демонструють, що шлях до Бога може бути різним для кожного, але мета завжди одна – служіння Богу і ближнім.
Детальніше про історію апостолів можна дізнатися з Нового Завіту, а також праць інших християнських авторів.
Апостол Павло заснував храми у Греції, Малій Азії, Сирії, Македонії та інших регіонах тодішньої Римської імперії. За свою діяльність також був страчений язичниками, але страшних тортур уникнув, адже був римлянином.
Свято Петра і Павла: традиції
Серед українського народу це свято було символом настання літа, необхідністю вже починати готуватися на осені. "Петрів день", як його називали наші предки, вважався такою собі "верхівкою літа". В Україні день зазвичай починався з генерального прибирання, будинки білили, вивішували рушники.
Особливо до свята готувалися дівчата, які робили з польових квітів вінки, вплітаючи обов'язково червоні маки, а потім влаштовували веселі гуляння, ворожили на обранців, співали і танцювали.
Вранці віряни йшли до церкви на богослужіння. А після цього господині готували сирні бабки, якими пригощали всіх членів родини. За легендою цю страву любили самі Петро і Павло, регулярно вживали їх під час своїх подорожей світом.
Святому Павлу молилися перші українські підприємці, а Петру — моряки.
Існували й народні прикмети, пов'язані з цим днем. Так, вірили, якщо цей день холодний, то рік буде голодним. А ще казали, якщо на Петра спека, то на Різдво буде холоднеча.
Заборони дня
З давніх часів в цей день діють певні заборони.
В цей день заборонено працювати, а головне – займатися фізичною працею. Крім того, не можна шити, в'язати та вишивати.
Також заборонено поганословити, лаятись і бажати іншим зла.
У свято не можна купатися у водоймах. Апостоли вважаються покровителями моряків, які на свято, навпаки, купалися, щоб вода «не забрала їх у жертву».
В цей день після трапези не рекомендується прибирати їжу зі столу. Вважається, що вона залишається для померлих родичів.
