У Києві презентовано виставку «Небачена сила» про ненасильницький спротив українців на тимчасово окупованих територіях. Відкриття було приурочено до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, 80-х роковин депортації, та виставка виходить поза межі Криму й охоплює всі тимчасово окуповані території України.

Головний фокус експозиції на людях. Через людські історії хоробрості, непокори, вигадливі способи протистояння окупаційному режиму та збереження власної ідентичності, через діяльність рухів опору кураторки, учасники та учасниці виставки нагадують світові, що українці це ті, хто передусім має те, що дає Україна і забирає РФ — вибір.

Як зазначають організатори експозиції, ненасильницький опір не дорівнює пацифізму - це ще один метод боротьби, інструменти якого майже безмежні: публічні прояви української ідентичності, шельмування російських чиновників, відмова від співпраці у незаконних політичних процесах, введення в оману російських солдатів опір підриває військові та політичні операції РФ, де тільки можливо.

У кураторських екскурсіях говорилося про те, що російська влада докладає зусиль, аби протидіяти цьому опору: попереджає російських солдатів про небезпеки гостинності “Злих Мавок”; агенти ФСБ розслідують справи активістів Жовтої стрічки”; російські пропагандисти вигадують історії для дискредитації опору; російські чиновники змушені переїжджати через викриття їхніх персональних даних. Опір підриває військові та політичні операції РФ, де тільки можливо. Головне, що для цього не потрібні зброя чи військові уміння лише віра, відвага та трішки уяви.

На церемонії відкриття Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева сказала:

«Коли ми говоримо, що деокупуємо всі наші території, маємо на увазі, що ми повертаємо не лише наші землі, а насамперед повертаємо наших людей. На тимчасово окупованих територіях проживають наші люди, ми маємо за них боротися. Сьогодні сотні наших громадян та громадянок, що проживають в окупованому Криму, надихають своїм спротивом весь світ. Попри тиск, ймовірність бути затриманим, погрози та залякування — вони демонструють свою вірність та підтримку Україні».

А заступник голови Дипломатичної місії Канади в Україні Шон Бойд у своєму виступі зазначив:

«Військові дії України та фізична боротьба за територію висвітлюються багато. Та водночас відбувається й інша війна: наративів, історії, ідей, символів, реальності проти ілюзій та пропаганди. І цю війну ведуть звичайні люди, зокрема ті, хто знаходиться на окупованих територіях. Ненасильницький спротив може здатися не таким ефектним, як збройна боротьба, але подивіться на експозицію виставки й представлене різноманіття заходів. Ненасильницькі дії, як і збройна боротьба, є методом конфронтації. Ненасильницький опір доповнює військову кампанію та партизанський рух.

Перевага ненасильницького опору над збройним протистоянням полягає в кількості людей, що можуть бути залучені. Будь-хто може чинити опір: це не потребує зброї чи спеціальної підготовки. Молоді, старі, чоловіки, жінки – їхні голоси, особливо жіночі, представлені на виставці.

Цифри є ключовими: чим більше людей бере участь, тим більший головний біль для Росії. Ось чому ця виставка така важлива: щоб ми зрозуміли, що таке ненасильницький опір; зрозуміли, на які ризики йдуть люди заради України; заохочували виявляти з ними солідарність, щоб вони продовжували чинити опір. Їхні дії спрямовані не лише на збереження власної ідентичності та автономії, але й збереження України».

Популярні новини зараз

На Київщині припинили розслідування стосовно одного з викритих хабарників ДСНС

У Києві прибрали пам'ятник комуністу з Полтавщини

Головну новорічну красуню на Софіївській площі можуть не встигнути встановили до 6 грудня

Стало відомі нові деталі стрілянини в готелі Києва в ніч на 23 листопада

Показати ще

На відкритті виставки були присутні представники швейцарської амбасади в Україні, британського, австрійського, канадського, німецького посольств, представники USAID та Фонду «Партнерство за сильну Україну», співробітники Human Rights Watch, Міжнародної організації CIVIC, Centre for humanitarian dialogue, Національного демократичного інституту (NDI).

Кураторка виставки Ольга Муха сказала у своїй промові, що тригерами для виставки слугували дві історії.

«Перша – це розмова з європейською кураторкою, яка запитала, в чому наша проблема з російською окупацією: це ж просто жити під іншим прапором і платити податки іншій державі. І це запитала людина, яка щиро цікавиться і по-своєму вболіває. Відтоді я збагнула, як мало люди уявляють реальність окупації й наскільки різниться наша, українська реальність

Друга – проєкти «Втрачене дитинство» та «Непочуті» в музеї «Територія терору»: коли ми записували інтерв'ю людей літнього віку, які ділилися своїми історіями депортації, насилля, переслідування, залякування уперше в житті, а до того були непочутими. Наша історія вийшла на нове пекельне коло – я упізнаю слова й наративи із майже сотні років тому. Та тепер – у найкраще задокументованій у світі війні – ми не маємо права допустити, аби ці нові герої нашої реальності стали непочутими. Хотілося би розказати ці історії не лише в Україні, а й винести на міжнародний рівень, щоб люди розуміли, що окупація – це не просто гірко-іронічне «поміняти прапор». Щоб усвідомлювали ціну збереження себе, своєї ідентичності й власного права вибору та допомагали нам боротися за визволення від російського агресора».

Виставка включає в себе як документальну частину відео з проєкту Ukrainer «Деокупація», щоденники учасниць руху «Зла Мавка», створеного 2023 року в Мелітополі, відео та VR-розповідь про зруйновані та пошкоджені росіянами культурні об’єкти в Охтирці і Тростянці, які задокументували Музейний кризовий центр і Музей «Територія терору», свідчення про акції руху «Жовта стрічка», щит громадського діяча і воїна Романа Ратушного з Майдану 2014 року, так і мистецькі твори – фотографії, інсталяції, живопис, відео, плакати.

У мистецькій експозиції «Ломикамінь. 2.0» кураторка цієї секції Тетяна Філевська зібрала роботи художниць, які працювали в умовах окупації або які говорять про спротив окупації у своїх творах Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдінової, Діани Берг та Віри Процких (платформа Тю), Юлії Данилевської, Яни Голуб'ятникової, Олени Маляренко, наголосивши на важливості жіночих голосів у ненасильницькому спротиві.

«Спроможність українців до спротиву, зокрема й на окупованих територіях, виникла не з вакууму, а зі звички висловлювати свою позицію через протести. Наші майдани, регулярні протести, а перед тим українські повстанці, дисиденти, кримськотатарські рухи спротиву все це зміцнювало українок та українців кількох поколінь у боротьбі за свою свободу. Жінки зазвичай менш видимі у цій боротьбі, проте не менш активні. Жіночий спротив має різні прояви: від збереження ідентичності у депортації до продовження мистецької практики в умовах окупації. Виставка «Небачена сила», зокрема секція жіночого мистецького спротиву «Ломикамінь 2.0» розповідає історії, які мають бути розказані та почуті. Це історії, що надихають і підтримують, адже якщо змогли вони, зможу і я», - наголосила у свої промові Тетяна Філевська.

Одним із виставкових секторів став уперше експонований щит Романа Ратушного із фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні. Письменниця Світлана Поваляєва, мати Романа Ратушного, який загинув у 2022 році, захищаючи Україну, розповіла про щит свого сина, що тепер є експонатом Національного музею історії України у Другій світовій війні:

«Фактично на цьому щиті весь десятирічний шлях спротиву Романа. Починаючи від Майдану, де він з перших годин брав активну участь, побував у багатьох бійках, судився з «беркутами» і виграв суд ЄСПЛ. Хоч щит був віджатий у «беркутівців», а Роман починав свою активістську діяльність ще задовго до того, коли брав участь у боротьбі за Гостинний двір, за Пейзажку та Десятинну, відповідно, символ «Чеширський кіт» Роман домалював на Майдані та назвав себе «Чеширською сотнею». Потім з’явився напис «А.C.A.B» тоді, в умовах Майдану, інакше їх назвати просто неможливо. Напис «Гонор» з’явився під час боротьби за Протасів Яр, тому що Гонор на чолі з Сергієм Філімоновим дуже допомагав нам у боротьбі з «корбанівськими тітушками». Напис «Воля або смерть»напис писала я, вночі, коли нічого не було під руками, знайшла абияку фарбу. І після трьох днів на Майдані, замість того, щоб спати, діти сказали «Мать, намалюй що-небудь на щиті», того мама сиділа і малювала «Волю або смерть» якимось таким напівкельтським шрифтом».

На відкритті виставки художниця Алевтина Кахідзе провела перформанс-гру «Конструювання політичної правди, яка полягала у тому, що на одне політичне запитання треба відповісти з різних позицій: туриста, медіатора, борця і садівника. Відвідувачі виставки, які ставали учасниками перформансу, відповідали на питання “Хто такий пацифіст?”, “ Чому українці не бояться ядерної зброї?”, “Чому українці не погоджуються на окупацію, можна ж стільки життів зберегти?”, “Ви ж жінка, чому не виїдете за кордон?”.

Крім того, про свої роботи розповіли художники Сергій Захаров, Діана Берг, Марія Куліковська, Юлія По, Алевтина Кахідзе.

Виставка “Небачена сила” триває до 2 червня в Українському домі (5 поверх).