Медреформа “наполовину”: виживе чи помре медицина в Україні під час другого етапу змін?

Автор: Віталій Булаш

З 1 квітня в Україні починається другий етап медреформи, початої командою Уляни Супрун. Проте все йде зовсім не за планом: серед лікарів почалась паніка, а деякі медзаклади готуються до закриття.

“Сюрприз” від МОЗ

Багато українських лікарень вже попередили персонал “про зміну умов оплати праці” з 1 квітня, а саме – перехід на “мінімалку” в 4,7 тис. грн. Незадоволеним таким станом речей пропонують звільнятися. Деякі експерти стверджують, що лікарні не зможуть платити навіть мінімалку, і будуть змушені переводити лікарів на часткову зайнятість, скорочувати “зайвий” медперсонал.

Загалом, як відомо, українським лікарям платять далеко не захмарні суми. Скажімо, хірургам – до 8 тисяч гривень, вузьким фахівцям (невролог, ЛОР, гастроентеролог і ін.) – до 6 тисяч, столичні оклади сягають 10-12 тисяч. Можливе урізання зарплат пов’язують з початком другого етапу медреформи, який починається саме з 1 квітня цього року. Вузьким фахівцям обіцяли підвищення окладів, як і їхнім колегам з первинної ланки меддопомоги, проте схоже, про надбавку доведеться забути.

Фахівці галузі вже лякають масовим звільненням лікарів та закриттям медзакладів. Настільки виправдані такі оцінки і як це позначиться на здоров’ї пацієнтів, читайте у матеріалі “Хрещатик. news”.

Гарний початок та сумне продовження

Незважаючи на певні проблеми, загальні результати першого етапу перетворень в медицині більшість незаангажованих фахівців вважають успіхом попереднього міністра охорони здоров’я, Уляни Супрун. Проте, напередодні старту другого етапу реформи, існують певні сумніви щодо намірів влади довести розпочате попередниками до логічного завершення. Тим більше, що нинішній голова парламентського комітету з охорони здоров’я Михайло Радуцький вважається опонентом Супрун в баченні напрямків реформування медичної галузі. Ще в липні він заявив, що позитивні зміни в рамках медичної реформи скасовувати не будуть, але наполягав на необхідності аудиту системи охорони здоров’я.

Не виключено, що для проведення аудиту другий етап реформи спробують відкласти. Тим часом в Нацслужбі здоров’я, яка розподіляє кошти медзакладам, повідомляють про активну підготовку до реформи вторинної і третинної ланки. Автономними установами вже стали 93% лікарень по країні. А у Вінницькій, Волинській, Полтавській, Черкаській областях медустанови автономізовані повністю. Примітно, що у багатьох лікарнях потрапити до вузьких спеціалістів вже можна тільки по направленню сімейного лікаря. І це викликає неабияке обурення пацієнтів, які змушені витрачати час на запис і відвідування двох фахівців замість одного, як раніше.

Що стосується самих медиків, керівництво деяких клінік попереджає персонал про зменшення заробітної плати з 1 квітня – аж до мінімальної. Документ такого типу від однієї з лікарень Кривого рогу опублікував колишній радник міністра охорони здоров’я країни Євген Найштетік. Також медики діляться копією попередження, яке вручило своїм співробітникам керівництво Чернігівської обласної дитячої лікарні. Лікарів попереджають, що фактичні розміри зарплатні будуть визначатися з урахуванням коштів на рахунку установи. По суті, такі “листи щастя” зараз вручають медикам практично по всій країні. Окрім хіба що столиці, де є лише поодинокі випадки, але зусиллями профспілки і столичної влади вони масовими поки не стали.

Коментуючи ситуацію, що склалась, деякі фахівці-юристи стверджують, що попередження, які вручають медикам, ще не означають, що зарплати їм точно уріжуть. Справа в тому, що змінюється схема фінансування. Керівництво клінік не знає, якою буде ситуація, і такими попередженнями просто перестраховується.

“Казкові” тарифи та реальні зарплати

Головна причина “зарплатного апокаліпсису”, якого бояться медики, – початок вже згадуваного другого етапу медреформи з 1 квітня цього року. Головне його нововведення – зміна схеми фінансування. Зараз лікарні отримують медичну субвенцію, яка в тому числі, покриває витрати на комуналку і зарплати. Але з 1 квітня субвенції скоротять, залишаючи тільки 60% від минулорічного показника. І почнуть платити за кожен пролікований випадок за спеціальними тарифами, нещодавно затвердженими Кабміном.

Самі медики називають ці тарифи сильно заниженими, причому деякі з них на 40-80%, а деякі – в рази. Наприклад, лікування гострого інфаркту міокарда МОЗ оцінив в 16 тисяч гривень, тоді як справжня вартість лікування може складати до 50-70 тисяч в залежності від складності випадку. Особливо кричуща ситуація – з тарифами на лікування туберкульозу та психічних захворювань, які медики називають взагалі  нереальними. Внаслідок чого тубдиспансери і психіатричні клініки можуть просто лишити пацієнтів напризволяще та закритися.

Умови отримання грошей від НСЗУ тими закладами, які залишаться працювати, досить жорсткі. Наприклад, щоб отримати фінансування на лікування інсультів, неврологічне відділення повинно мати комп’ютерний томограф, а таке обладнання є хіба що в столичних лікарнях та в закладах обласних центрів та міст-мільйонників.

Що стосується райлікарень, то вони навіть не подаватимуться на фінансування НСЗУ, часто маючи обладнання середини минулого століття. Все, що залишиться таким закладам –невелика бюджетна субвенція та гроші з місцевих бюджетів, яких ніколи не було забагато. Тобто, замість покращення матеріальної бази на місцях варто очікувати скорочень персоналу та мережі закладів.

Лікарням великих міст пощастило більше, адже у них є ще муніципальні доплати лікарям. У Києві, наприклад, середня зарплата медиків за рахунок таких доплат на третину вище, ніж в цілому по Україні, подібні програми є також в Дніпрі, Полтаві. Проте, незрозуміло, скільки часу місцева влада зможе доплачувати лікарям – бюджети не “гумові”, а з Києва на місця передають все більше обов’язків, забуваючи забезпечити при цьому коштами на їх виконання.

До речі, саме на другий етап медреформи медики, навпаки, розраховували, очікуючи збільшення зарплат, адже у законі про медгарантії зазначено, що в розрахунок вартості тарифів повинна закладатися зарплата лікаря на рівні в 250% від середньої по країні за попередній рік, тобто, близько 27 тисяч гривень.

До речі, на первинній ланці – у поліклініках та фельдшерсько-акушерських пунктах, де реформа відбулась в минулому році, зарплати багатьох сімейних лікарів зросли до 18-20 тисяч гривень. Але, судячи з усього, в нові тарифи на медпослуги під другий етап реформи підвищення зарплати для лікарів не врахували. Як завжди перепоною став брак грошей в бюджеті.

 

Чим це закінчиться для пацієнтів – передбачити нескладно. Доведеться їхати за медичною допомогою в сусідні населені пункти, де залишаться лікарні. Тобто пацієнта з інфарктом або інсультом до лікарні “швидка” буде везти годину-півтори, втрачаючи критично важливий для таких випадків час. Та й самих “швидких” треба буде закупити більше, адже на більшу кількість хворих припаде менша кількість лікарень.

Чи є вихід із ситуації?

Говорячи про другий етап реформи, варто нагадати, що лікарні пройшли процес автономізації, тобто, стали комунальними некомерційними підприємствами. Це означає, що вони не прив’язані до тарифної сітки, як раніше, тобто можуть встановлювати зарплати персоналу на свій розсуд. Головне – не нижче мінімалки. Але і цю вимогу можна обійти, скажімо, оформивши співробітника на неповну ставку.

Проте, в будь-якому випадку умови оплати праці повинні бути прописані в нових колективних договорах, що досі не укладені. Відповідно, зниження зарплат просто незаконне, а у випадку втілення цієї загрози в життя лікарі зможуть судитися з роботодавцем. Проте, знаючи нашу ситуацію з правосуддям, багато з них просто звільняться і поїдуть на заробітки в Європу, адже українських лікарів радо приймають в країнах ЄС.

Тобто, виходить, що українцям доведеться доплачувати за лікування ще більше, ніж зараз. І це при тому, що влада, навпаки, рекламуючи реформу вторинки, заявляє, що людям не доведеться платити за більшість послуг, вартість яких компенсує держава. Звісно, з цього приводу не виключені конфліктні ситуації. Люди вимагатимуть обіцяної безкоштовної медицини, а лікарні просто не зможуть її забезпечити.

До речі, міністерка Зоряна Скалецька, яка в останніх проблемних ситуаціях не проявила себе успішним організатором, схоже, взагалі не переймається потенційною катастрофою, що насувається – її більше турбує втрата посади.Тим часом, у кураторів медичної сфери кандидатів в міністри, здається, вистачає – той же Борис Тодуров, Ілля Ємець, або й сам Михайло Радуцький. Так і не пояснивши як слід, в чому полягає реформа, влада знову може взятись за “переставляння ліжок”, за аналогією з відомими анекдотом. Тому майбутня доля української медицини викликає досить серйозні побоювання – адже ті, хто звільнив “доктора Смерть”, не можуть навести лад у її відомстві та галузі уже понад півроку.

Читайте також:

Самобуди столиці та регонів: знести/спалити/легалізувати?

Нова Українська Школа: чому реформа освіти виявилася провальною та хто в цьому винен?

Країна глухих: як здорові люди наживаються на майні Товариства глухих