Зеленський має усе, щоб змінити країну

25 липня, на 12:00, Центральна виборча комісія опрацювала 99,87% протоколів із виборів народних депутатів України. Голосування відбулося 21 липня.

П’ять партій проходять до Верховної Ради. “Слуга народу” отримує 43,16%, “Опозиційна платформа За життя” 13,03%, ВО “Батьківщина” 8,18%, “Європейська солідарність” 8,1%, “Голос” 5,83%.

Не долають 5% бар’єра, але отримують фінансування на п’ять років із держбюджету шість партій: Радикальна партія Олега Ляшка, “Сила і честь” Смешка, “Опозиційний блок”, “Українська стратегія Гройсмана”, Партія Шарія і ВО “Свобода”.

“Громадянська позиція” Анатолія Гриценка має 1,05%.

На мажоритарних округах перемагають переважно кандидати від “Слуги народу” 130. В “Опозиційної платформи За життя” шестеро, троє в “Голосу”, по двоє в “Європейської солідарності” та “Батьківщини”.

 Найбільший виклик для влади Зеленського люди Кремля у парламенті, каже політичний оглядач 55-річний Леонід Швець.

 У них ходитимуть великі гроші. Не Порошенко і Тимошенко будуть головною проблемою для президента і його команди. А Медведчук, Бойко і решта п’ятої колони, яка мотається в Москву. Зеленський має пам’ятати: Медведчук це загроза національній безпеці.

З ким формуватиме коаліцію “Слуга народу” і чи взагалі робитиме це?

 Вони самі не сподівалися, що візьмуть більшість. Тому трохи “чухають ріпу”, не розуміючи, що з цим робити. Попередньо були плани йти на коаліцію. Їх цікавив “Голос”. Ніхто не виключав, що можлива співпраця з Юлею Тимошенко, але без її прем’єрства.

Зараз, коли “Слузі народу” нібито ніхто не потрібний, є спокуса бути самим. З іншого боку, конституційна більшість (понад 300 депутатів. ГПУ) нікому не завадить. Тому все-таки спробують створити суперкоаліцію, залучатимуть самовисуванців.

Монобільшість явище нове. Про що свідчить такий вибір українців?

 Послали попередній політичний клас.

Що це означає для країни?

 Ризики, виклики і можливості. А в якій пропорції, це вже як вийде. Ризики високі, можливості шикарні.

Як це змінює взаємини всередині влади?

 Поки що є одна точка, яка уособлює нову владу. Це президент.

На Зеленського чиниться великий історичний тиск, якого досі не було. У людини в руках усе, щоб змінити країну.

Стара гвардія багаторічні народні депутати Ігор Кононенко, Сергій Пашинський, Олександр Грановський, Сергій Ківалов, Богдан Дубневич не пройшли на округах. Чому?

 Навіть Борис Колесніков (співголова партії “Опозиційний блок”. Балотувався в окрузі №49 на Донеччині. ГПУ).

Вони уособлювали минуле. Мали гроші, адміністративний вплив, упізнаваність. Але це спрацювало проти них. Більшості українців це набридло. Політичний клас виявився імпотентним у ситуації історичного виклику, який постав перед Україною 2014-го.

На що спиратимуться Зеленський і його партія, коли обиратимуть прем’єр-міністра?

 Щоб прийшли люди, які хочуть змін і бачать їх. Та де таких брати? Це проблема.

На чолі уряду має стати технократ, якому було б цікаво зробити незворотні реформи, що справді змінять країну. Створити умови для середнього класу який і має бути хребтом країни. Бо поки що є дуже багаті люди, які багатіють на корупційних зв’язках із владою. І є великий прошарок бюджетозалежних.

Дії мають бути рішучі, системні. Постійний рух. Тоді можуть відбутися зміни.

Імовірною кандидатурою на посаду генпрокурора в Офісі президента назвали Руслана Рябошапку.

 Це важливе призначення. Запит на справедливість за п’ять років посилився. Він не був втамований. Президенту потрібна людина, якій він довірятиме. Рябошапка такий.

Якою буде якість нового парламенту?

 Не поділяю думки, що “все пропало”. Мовляв, прийшли фотографи з тамадами і ніхто нічого не вміє. У кожному українському парламенті були люди без державницької освіти. Крім того, у Раді є великий апарат знаються на законодавстві, можуть навчити, підказати, підправити. У народних депутатів є можливість наймати помічників-консультантів. Законодавчій роботі можна навчитися.

А перезавантаження влади вже відбувається. Йдуть нові люди, з новою стилістикою.