Як не буде корупції — до нас поляки на роботу їздитимуть

“Мо-скаль не-про-йде!” кричать хором троє чоловіків у солом’яних брилях та гуцульських строях на площі Ринок у Львові.

У день виборів 21 липня на головній площі Львова туристи ходять групами, сідають на екскурсійний поїзд, який щопівгодини відправляється від міськради.

Чоловіки запрошують перехожу до спільної фотографії. Їй дають топірець і садять на солом’яного бика. Піднімають на руки. Кричать: “Путін ху… ло”. Це гурт “Солома”. На площі Ринок облаштували фотозону поблизу історичного музею.

 Я з Житомирщини. Уперше не пішла голосувати, бо приїхала до дочки, каже 48-річна Світлана Артиш. Вона руда, у червоному капелюсі й сонцезахисних окулярах. Аби щось змінилося, треба самим змінитися. Й у ставленні до роботи, й один до одного.

Біля міськради зайняті всі літні майданчики ресторанів.

У сувенірних ятках розглядає брелоки із м’яких іграшок 67-річний Мирослав Павлюк. Має сиві вуса та чуба-оселедця. У лівому вусі сережку. Одягнений у розстібнуту камуфляжну куртку. Несе кілька розкладених картонних коробок.

 Люди самі мають робити, а не чекати, що за них хтось зробить, каже. Я от місто прибираю. Без роботи не сиджу, хоч 20 років на пенсії. Був військовим, а 2014-го хотів в армію, то не взяли. А в добровольці не йшов, то партизанщина. Зараз, можна сказати, я БОМЖ бідака, охочий модерно жити, як кажуть у нас. Маю двокімнатну печерку неподалік центру. Голосував за Порошенка на президентських виборах, бо, як писав Маяковський: “Піднялась Гідра контрреволюції”. І тепер збираюсь за тих же.

На фоні ратуші посеред площі робить селфі 50-річний Дмитро Лещенко. Тримає дорожню сумку через плече.

 Я в Миколаєві живу. У відрядження приїхав. Відкріпний не встиг узяти, розповідає Дмитро Іванович. Працюю ізолювальником труб у харчовій промисловості. За кордоном така робота ціниться. Збирався вже виїжджати, однак передумав. Але ж у третини українців нема роботи. При Союзі у нас був другий після Ленінграда інститут кораблебудування. Чотири заводи працювали, зараз усе стоїть. Треба економіку піднімати, малий бізнес. Зеленський молодець. Тепер тих, хто у Раді постійно сидів і хапав, поменше буде.

На пересувній ятці-книгарні 65-річний Олександр Василюк розправляє національний прапор. Ціна на ньому 100 грн. Чоловік у жовтій футболці із зображенням Івана Франка. На камуфляжній кепці тризуб.

 Має прийти Тарас, зараз переодягнеться в форму УПА і замінить мене. А я проголосую за “Європейську солідарність”, каже Олександр Антонович. Порошенко має тут своє добро, то, певно, не схоче, щоб Росія прийшла і загарбала. Має гроші, то зробив безвіз, томос, прийняли закони, яких вимагає Європейський Союз. Із мажоритарників оберу “свободівця”, але хлопці-націоналісти менше грошей мають. А в ПАРЄ чи в НАТО усюди треба платити.

Розглядають книги і нас слухають 21-річні Тетяна і Микита Сиротіни. Питають продавця, чи має карту міста. Приїхали з Херсона.

 Подобається партія “Слуга народу”. Їхні дії не розходяться зі словами, бо наперед нічого не обіцяють. А ще імпонує їхня позиція про припинення медреформи. Країні потрібна страхова медицина, каже Тетяна.

На виході із внутрішнього дворика міськради на бордюр присідає 56-річна Світлана Білан. Закурює цигарку.

 Ще встигнемо проголосувати із сином. Обираємо партію “Голос”. Є надія, що зроблять можливість відкликання депутатів, якщо погано виконуватимуть обов’язки.

Чути плач немовляти. Із 10-місячним хлопчиком на руках іде до фонтана 32-річний Петро Рибчак. Показує дитині потік води. Маля заспокоюється.

 Ми встигли і проголосувати, і батьків посадити на автобус до моря, розповідає чоловік. Він підприємець. Живе у селі Брошнів-Осада Рожнятівського району на Івано-Франківщині. На команду президента надії нема. У них розбіжності між словами і діями. Наприклад, той же кортеж президента. Нащо була та показуха з велосипедом? Голосував за опозиційні сили. Ну не за “Опозиційний блок”, а проукраїнські. У нас багата країна. Як не буде корупції, то підніметься економіка. Ще поляки сюди на роботу їздитимуть.