“Ці вибори — бій за землю”

На вигоні за селом Виноград Лисянського району на Черкащині 69-річний Петро Гутовський із внуками пасе череду. Біля них зупиняється кілька автомобілів. З одного виходить лідер Радикальної партії Олег Ляшко. Сідає на траву поруч із дітьми. Розпитує діда про життя в селі.

 Коли я працював трактористом, було більш як тисяча корів, розповідає Петро Якович. Зараз може сотня набереться. Жінка моя померла. Пасу із внуками. Сам дою. Корів у людей немає, бо пасти ніде. Все ви­орано, розпайовано. Підуть у кукурудзу платитиму штраф.

 Я колись пас череду із 70 корів. Перший запис у моїй трудовій книжці було зроблено в Луганській області скотник колгоспу, говорить Олег Валерійович. Тоді всі тримали корів. А зараз їх менше ніж після Голодомору.

Я не допущу продажу землі іноземцям. У цій Верховній Раді буде бій за землю. Її треба давати нашим людям. За кожну корову повинна бути дотація 5 тисяч гривень. Кожен орендар змушений буде тримати корів. На один гектар корова. Тоді в селі буде молодь, робочі місця, а в містах питимуть справжнє молоко, а не отруту з пальмової олії.

Агрохолдинги не дбають про людей. Сівозміни не дотримуються: посіяли, обробили землю пестицидами, потруїли бджіл, воду в криницях і на тому все. Молоко купують дешевше за воду. Їм за це у кращому випадку штраф дадуть. А за Ляшка сидітимуть у тюрмах. У мене буде залізна дисципліна й порядок.

Ляшко йде до корів.

 Дівчата, як вашу звати? Берізка? гладить корову. Та смиренно повертає голову.

 Ми обробляли свою землю, але вночі її по-варварськи виорали, до Олега Валерійовича підходить місцева Галина Мовчан. Тутешня мафія забирає наші паї, бо підробляє підписи. Поліція каже, що виорали невідомі особи. А насправді поліцейські супроводжували цих невідомих. Тепер не можемо повернути. Нам погрожують.

 Влада їздить по Європах, розповідає про реформи. А людині в районі немає кому допомогти, каже Ляшко. Землю позахоплювали невідомі. А де податки? З чого житиме село?

Залишає Галині Іванівні свої контакти, обіцяє допомогу юристів.

Олег Ляшко їде до будинку фермерів. Микола і Любов Козки тримають шестеро корів, по четверо бичків і поросят. Запрошують політика в холодок.

 Коля, неси молоко, говорить чоловікові Любов Іванівна. Наливає кожному в прозору склянку.

 Тримаю таке господарство, розповідає. Хоч воно й нелегко у 66 років. Землі мені не дали, бо я не колгоспниця. Просила бодай невдобки (землі, що непридатні для промислового сільськогосподарського виробництва. ГПУ), але не дають. Беру в людей городи в оренду. Виполюю бур’яни, наводжу порядок. Деякі бачать, що город чистий, забирають назад. Землю треба, бо скотину мушу годувати. Думаю, якщо в Америці фермери піднялися, то і в нас має колись так бути. А воно виходить навпаки. Щодня в селі хтось продає корову. Молоко закуповують по 4,5 гривні за літр. Корів по 20 гривень за кілограм живої ваги. Хіба це гроші? Уже зараз молоко п’ють по чарочці, ніби лікарство.

 Отаким людям треба давати землю працьовитим українцям, а не іноземним латифундіям, каже Ляшко. Ці люди тримають господарство, самі наробляються і другим дають заробити. А їм землі не дали, бо чиновники хабара не отримали. Наші українські фермери не отримали жодної копійки з передбачених державою 5 мільярдів дотації. Усе загребли агрокорпорації та латифундії. А я ініціюю створення земельного банку. Щоби людина, яка має пай, могла продати його дорого в державу. А держава справжнім господарям. Бо олігархи скуповують землю за безцінь. Село безлюдніє, молодь виїжджає. А в містах ця молодь купує в тих же олігархів квартири втридорога.

У Ляшка питають, яке молоко він п’є в Києві.

 Я того молока з хімією зовсім не п’ю, каже Олег Валерійович. Оце тут можу. Допиває склянку й наостанок цілується з господаркою.