“Стану голосом простих людей у Раді”

 Мені телефонували десятки журналістів, політиків і бізнесменів. Пропонували допомогу. Усім відповідаю, що допомога знадобиться, коли виграю вибори: привести сюди іноземних інвесторів, на національному рівні підсилити голос людей, яких я представляю, говорить 36-річна Світлана Заліщук. Балотується до Верховної Ради по 199-му виборчому округу. Йде самовисуванцем.

На ваших зустрічах із виборцями брав участь народний депутат Мустафа Найєм. Хто ще вас підтримав?

 Із Мустафою ми пройшли спільний шлях ще з журналістики і громадського життя. Люди його добре знають у всіх містах, де ми проводили зустрічі в Тальному, Звенигородці, Ватутіному, Лисянці, Жашкові та Маньківці.

На окрузі мене підтримав Анатолій Гриценко. Теж, до речі, наш земляк. Ще під час президентської кампанії він номінував мене як свого кандидата в міністри закордонних справ. Це для мене велика честь. Із “Самопоміччю” ми домовилися разом захищати результати голосування на окрузі. Один із найпублічніших депутатів Єгор Соболєв, який був головою антикорупційного комітету в парламенті, також виступив на мою підтримку. І ми говорили зі Святославом Вакарчуком. Я отримала моральну підтримку від нього, домовилися, що на нашому окрузі партія “Голос” не ставить свого кандидата.

Опоненти активно вас критикують в агітаційних матеріалах. Як їм відповідаєте?

 На багатьох зустрічах люди говорили, що втомилися від чорного піару одних проти інших. Я веду кампанію так, як хотіла б, щоб опоненти вели проти мене по-людськи.

Якщо ти був у парламенті, не ходив на роботу, кнопкодавив, будував корупційну вертикаль колишнього президента Януковича, голосував за диктаторські закони, що призвели до вбивств на Майдані, підкуповуєш людей, а потім критикуєш мене за якісь промахи то люди розберуться і зроблять свій вибір.

Суспільне телебачення запросило всіх кандидатів на дебати. Мої ключові опоненти відмовилися, бо там треба відповідати на запитання незалежних журналістів. А вони можуть голосно говорити лише з кущів і газет власного виробництва. Я не боюся відповідати на складні питання. Вважаю, що моя публічність приверне увагу Києва до проблем нашого округу, дозволить поборотися за іноземних інвесторів на Черкащині.

Багато депутатів після виборів на окрузі не з’являються.

 Ми ведемо прозору кампанію і відкриті до спілкування. На час виборчої кампанії я і моя команда проживаємо в Дашкові за адресою вулиця Святкова, 20, у “Хаті кандидата”. Це наше помешкання і водночас офіс, двері якого відкриті для людей. До нашого округу входять понад 120 сіл. Щодня уранці намагаємося об’їздити якомога більше громад, а щовечора повертаємося додому й радо спілкуємося з людьми, які заходять до нас. Депутат не повинен боятися людей. Депутат не повинен бути небожителем. Депутат це представник народу, а значить, має бути на зв’язку з громадою.

Ми даємо людям наш мобільний телефон 0(96) 868 92 00, електронну адресу zasvitlo199@gmail.com. Я використовую соціальні мережі: “Фейсбук”, “Твіттер”, “Ютюб”, “Інстаграм”. На цих майданчиках можете прочитати не лише мою позицію, а й написати звернення, поставити питання, надіслати пропозицію. Вважаю, що відкритість і доступність це один із найважливіших критеріїв для вибору свого депутата до парламенту. Я не ховалася, не ховаюся і обіцяю бути з людьми на зв’язку протягом усієї роботи в Раді.

Якби сьогодні ви мали можливість від імені округу сказати одну річ на всю країну, що це були б за ­с­лова?

 Я процитувала би ту фразу, що неодноразово чула під час зустрічей: “Простих людей не чують, вони нікому непотрібні”. Це крик душі моєї Черкащини. І одночасно вирок владі й державі. Не можна говорити про європейську державу, якщо люди живуть гірше, ніж у країні-агресорі. За останні п’ять років для багатьох людей економічне становище в селі погіршилося. Європейські ідеї мають стати європейськими умовами життя, європейськими пенсіями й зар­платами.

Ця критика стосується і мене. Не скажу, що не робила помилок робила. Але за всю каденцію в мене не з’явилося у власності якесь підприємство, місцева влада не виділяла мені землі державного резерву, жоден мій родич не почав працювати на державних посадах чи у правоохоронних органах. Роботу не пропускала і не кнопкодавила. Шкодую про одне. Ми багато спілкувалися зі студентами, молоддю, бізнесом, але наше покоління за час в парламенті не достатньо працювало з сільськими регіонами. Вважаю, це найбільше недоопрацювання. Окрім просування антикорупційної політики, ми маємо стати голосом простих людей.