Про це повідомив краєзнавець Антон Короб.
Також у будівлі протягом 1980-1990 років розміщувалися майстерні художників. Зараз, як можна побачити на фото, будівля просідає та руйнується. Також видно, що вибито багато вікон, а деякі флігелі перетворилися на руїни. Неприбраним та запущеним виглядає внутрішній двір, а на деяких будинках невідомі зробили написи та намалювали малюнки балончиком.
Всередині будівлель до сих пір залишилася творчість минулих власників – картини та барельєфи. Ще на фото, зроблених всередині будівлі, видно, що оздоблення стін та стель повідвалювалося, а на ліпнині з'явилися тріщини.
Вже більше 10 років садиба приватизована, стоїть пустою та тихо розвалюється. Нещодавно розпочалися роботи з підготовки до будівництва, у ході яких було розчищено верхню терасу від залишків дерев'яного флігеля 1880 року. Споруди, навіть уже знищені, перебувають на обліку як пам’ятки.
Відомо, що у 1879 року садибу придбав колезький секретар Яків Мощинський. За проєктом архітектора Павла Спарро він розпочав будівництво двоповерхового дерев'яного на мурованому підвалі будинку. У первісному вигляді, будинок був значно вужчим та займав лише частину червоної лінії садиби – праворуч і ліворуч по фронту вулиці залишалися вільні місця.
1880 року Мощинський завершив будову, однак не спромігся розрахуватися за кредити, тому спродав нерухомість подружжю Ярославських. Вони збудували дерев'яний двоповерховий флігель на верхній терасі садиби. Зведений за проєктом архітектора Дубицького, він стилістично був повʼязаним з вистроєм головного будинку, позаяк теж був оздоблений дерев'яними різьбленими елементами.
У 1891 року за замовленням власниців була замовлена добудова головного будинку техніку-будівельнику Крауссу. Старий будинок було включено в новий об'єм мурованого будинку. Паралельно його на нижній терасі звели двоповерховий флігель – дуже вузький, припертий заднім фасадом до пагорба. На верхній терасі до дерев'яного флігеля на початку 20 століття додали ще два мурованих, один з яких було надбудовано орієнтовно у 1920-ті роки. У них були здебільшого майстерні – виробничі приміщення з кімнатами-житлом для підмайстрів.
У головному будинку були квартири, де, зокрема, мешкало багато живописців, які тут працювали: Григорій Рогожкін та Григорій Виґуров, який брав участь у розписах Покровського та Хрестовоздвиженської церков, виконав єдиний прижиттєвий портрет засновника Троїцького монастиря на Звіринці. Також Виґуров поруч з іншими київськими іконописцями та майстрами церковного начиння у 1908 році виступив одним із засновників Товариства релігійних художників.
Після ревіталізації вулиці у 1980 роках тут розмістили художні майстерні, де працювало багато митців.
