рашисти визнали, що утримують його без підстав — дружина Олександра Курдіна, викраденого з Бучі цивільного

Олександр Курдін — житель Бучі, викрадений росіянами 22 березня 2022 року.

Олександр залишився в Бучі під час окупації, допомагав вижити у захопленому росіянами місті жінкам і дітям. Окупанти надягли чоловікові на руки кайданки, затягли до БТР та вивезли у невідомому напрямку.

Що наразі відомо про Олександра Курдіна?

Ірина Швець: В особистому кабінеті Олександра Координаційного штабу з’явилася інформація, що наразі він перебуває в СІЗО-1 у Ростові-на-Дону. Ніякої додаткової інформації, як він потрапив туди із Брянської області, немає. Ще в травні 2023 року російські ЗМІ передавали новину, що 700 осіб з тієї в’язниці вивезли в різні СІЗО по всій Росії.

Олександр там перебуває без жодного статусу. Як цивільний. Я маю інформацію, що його хочуть перевозити вже в інше СІЗО. Тому росіяни йому й не дають ніякого статусу. Перевозять тих, кого не судять, хто не має ніякої статті.

Я зверталася до російського Міноборони. Вони відповідали, що не знають такого, кого я шукаю. Коли ж я написала на них скаргу, одразу прийшла відповідь. Що ведуться слідчі дії стосовно правового статусу Олександра з 4 та 5 статтями Женевської конвенції.

Росіяни говорять про затримання ніби за «протидію СВО». Олександр спортивного складу тіла, з татуюваннями. Коли окупанти його викрадали, то кричали, що він «азовець».

«З квітня по жовтень я не знала, де він»

Ірина Швець: До війни Олександр працював у нотаріальній конторі і займався криптовалютою. Любив бути вдома, готувати.

21 лютого він поїхав з Києва в Бучу, у свою квартиру, підлити вазони і позайматися спортом. Казав, що трохи там побуде й повернеться. А в ніч з 23 на 24 лютого розпочалася повномасштабна війна. Я вранці намагалася викликати таксі, щоб їхати в Бучу, але машини не знайшлося і я так туди й не потрапила.

Я просила Олександра виїхати, по зеленому коридору. Він відповідав, що в місті лишаються дуже багато жінок і дітей. Він носить їм воду та хліб. Були вони всі в підвалі якогось з будинків, де переховувалися. Говорив, що двічі до нього приходили додому, перевіряли документи. У крайній раз, 22 березня, він вийшов на вулицю, де на нього одягли наручники.

Я дізналася про викрадення Олександра 3 квітня. Мені зателефонував його друг, який був очевидцем, і сказав, що Сашу забрали в полон. Я написала заяву в поліцію. У Києві віддала його зубну щітку і тример на ДНК. У жовтні я додзвонилася в Національне інформаційне бюро, що Олександр підтверджений країною-агресором у полоні. З квітня по жовтень я не знала, де він.

У січні 2023 року мені прийшло повідомлення із підписом «Ваш». Це було фото Олександра. Тоді я побачила Сашу вперше за цей час, у тюремній робі. Росіяни виставляють ці фото на свої сайти. Потім наші їх знаходять, десь за тиждень-два.

Про прагнення довести, що Ірина та Олександр — цивільне подружжя

Ірина Швець: Перший рік був дуже важким. У другий я почала займатися документами, багато куди звертатися. Тут потрібно бути комунікативною. Мені не було важко взаємодіяти з Міністерством реінтеграції чи іншими державними органами.

Єдине — ми спланували весілля на червень 2022 року. А Сашко потрапив у полон в березні. Тому я маю статус цивільної дружини. Мені говорили, що потрібен акт спільного проживання. Я пройшла додаткову процедуру з сусідами, надала цей акт. І все начебто оформили, сказали, що будуть виплати для Сашка за 2022-2023 роки. А перед новим роком з’явився закон, що із актом спільного проживання я повинна йти в суд.

«Росіяни визнають, що утримують його без підстав»

Ірина Швець: З Брянської області, із СІЗО-2 Новозибків, де Саша перебував перший рік, вдалося звільнитися волонтеру Дмитру Левицькому. Я запитала в нього, чи каже йому щось ім’я Курдін Олександр. Він відповів, що так. Розповів, що 23 березня їх відвезли в Гостомель, 24 вони вже були в Білорусі, а 25 їх «жорстко примайли» в Новозибкові. Я запитала, що значить жорстко. На що Дмитро відповів, що він мені це не говоритиме, бо я жінка. Пізніше в нього вийшла стаття, у якій я прочитала про це СІЗО і зрозуміла, що це слово значить.

Вони знаходилися не в одній камері, але на коридорі, під час переклички, Дмитро завжди Олександар чув.

Листуватися мені з Сашком не можна. Тому що це дозволяється лише тим, кого судять, хто має адвокатів. Росіяни визнають, що утримують його без підстав. Посилки йому теж не можна передати.

Справу Олександра передали до Нацполіції. Вони самі телефонують мені, запитують, що я знаю про нього. Так само і Червоний Хрест, і ООН. Я передала їм відомості, про його місцезнаходження. Червоний Хрест не допомагає, відповідає, що їх росіяни не впускають.