Станіслав Вишенський належить до покоління постшістдесятників, яке зброю палкої громадянськості змінило на іншу – складної метафорики. Це покоління називають ще витісненим поколінням – і за неможливість друкуватися в срср, і через замалу увагу науковців. С. Вишенський – князь, король українського авангарду, він – сюрреаліст, його постать в Україні посідає таке ж місце, як Сальвадора Далі в Іспанії чи Пабло Пікассо у Франції. Поет-переяславець продовжив традицію великого попередника – переяславського викладача піїтики Григорія Сковороди у написанні складних, дивних, експериментальних віршів. Програмний твір Вишенського «Реставратор» пояснює естетичний принцип автора: зображувати відсутнє, уявне, спираючися на код нації. Вражає нове, в сучасних історичних реаліях, сприйняття рядків з цього вірша: «Люди стежать. Із пальцем в роті Пильно стежить сумління Землі: Знову поночі йду з роботи – Може, з мінних полів
Для автора мінними полями було стеження кагебістів, загроза безробіття та неволі – нині ці поля в Україні справжні, рашистські. Україна – держава з великою культурою, різнобічною, неповторною. Поет з Переяслава Станіслав Вишенський – її авангардна, філософічна, загадкова, коштовна частка».
