Столична мода часів “Енеїди”: що носили елегантні киянки XVIII сторіччя

По музеях повно зразків історичних стилів у мистецтві та моді. Значно менше «перехідних» речей. Один з цікавих раритетів зберігається в Музеї історії міста Києва.

Автор: Катерина Липа

Добігає кінця XVIII ст., на дворі рік приблизно 1796 – 1798. Десь у Полтаві штабс-капітан Сіверського карабінерського полку Іван Котляревський читає друзям уривки з поеми «Енеїда». Друзі регочуть і аплодують. А, може, незакінчений рукопис в нього вже поцупили і видали друком без згоди автора, який тепер на самоті за письмовим столом готує суто літературну помсту кривднику-видавцеві, прилаштовує його у пекло в новому розділі поеми:

Якусь особу мацапуру

Там шкварили на шашлику,

Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику.

Ілюстрації до “Енеїди” Котляревського, видавництво “Школа”

Десь в Італії 25-річний генерал Бонапарт став посеред Аркольського мосту під ураганним вогнем ворога з прапором Республіки у руках, закликаючи своїх солдатів в атаку. Чи, може, вже старший на пару років полководець спостерігає, як його армія вантажиться на кораблі, що мають відпливти на завоювання Єгипту.

У Києві в цей час неспокійно:

–  Чули новини з Парижа?

– Короля простолюд стратив? Так то вже давно.

– Якби ж тільки це. Вони відмовилися від корсетів! І від приталеного силуету взагалі!

– Овва! То, виходить, увесь мій гардероб вже ні на що не годиться? Що ж робити?

Молода київська модниця йде додому, посилає служницю по кравця і сушить голову, як же їй подолати проблему, бо навіть для вельми небідної міщанки чи шляхтянки (а вона такою і є) цілковита заміна гардеробу – добрячий фінансовий тягар. Як би так зробити, щоб витратити якомога менше? Можна покопирсатися у скринях і принаймні заощадити на тканині. І от з надр скрині виринає відріз цупкого шовку з веселеньким орнаментом у вигляді груш. Річ дорога, ще від бабці лишилася, все ніяк не могли вирішити, щоб з нього пошити. Скільки ж йому ще лежати?

Нічого, що у Парижі нині модні сукні з м’яких одноколірних тканин, відрізні під грудьми, з короткими рукавами, до яких пришиті ще й довгі рукави з тоненького прозорого серпанку того ж кольору, що і сукня. Нам з відстані двох з гаком століть видно, що протримається ця мода недовго.

Фото: aif.ru

От повернеться Наполеон з Єгипетського походу, і новий стиль буде сформований остаточно. Меблі та вази прикрасять усілякі сфінкси та інші єгипетські мотиви. А жіночу постать прагнутимуть перетворити на античну скульптуру з вишукано проробленим різцем мармуровим драпіруванням: сукні шитимуть з тонесеньких, часто прозорих тканин світлих відтінків, під якими виразно читатимуться усі принади красунь, викоти стануть глибокими, рукава коротенькими, і довгі до них не пришиватимуть.

За пару років Бонапарта буде проголошено імператором, а стиль отримає назву «ампір» (від «empire» – імперія). Але до того ще є трохи часу, поки що європейські модниці з нашою киянкою включно вчаться принаймні носити неприталений одяг.

Кравець із замовницею так і сяк крутять шовк із грушками. І майстер, і панянка знають, що в Парижі тепер носять одноколірне, але у підсвідомості обох живе все яскраве і блискуче, «очіпок грезетовий і кунтуш з вусами люстровий», одяг, який носять богині. «Енеїду» обоє не читали, просто знають із особистого досвіду. Тому вирішують: сукні з шовку бути!

Фото: Музей історії Києва

У кравця знайшовся не тільки гарний біленький серпанок з витканими на ньому квіточками (це для «додаткових» рукавів), але і стьожки із золотою ниткою і навіть золоте мереживо – дорога сукня має отримати гідне оздоблення. Щоправда, вкласти тканину модними вертикальними складками не вийшло – занадто цупка, тому трохи стирчить. Зате кравцеві вдалося так викроїти, щоб розташувати орнамент вертикально, і підкреслити стрункість нашої модниці. На жаль, матерії було трохи замало, імовірно, не більш як на той-таки кунтуш з вусами, тому довелося використати кожен клаптик, рукави збирали вже із зовсім дрібних шматочків.

Фото: Музей історії Києва

Пошити ампірну сукню (ну, нехай буде протоампір) із барокової тканини – звучить трохи дико. Але погляньмо на виріб. Кравець створив цілком гармонійну річ, поєднавши паризьку моду із місцевою традицією. Тут і тканина виглядає цікаво, і навіть золоте оздоблення якесь ненав’язливе, силует модний, колорит стриманий. Напевне, сукня пасувала своїй тендітній власниці і викликала заздрість сусідок. А ми мовчки надаємо їй почесне місце в уявному Києві доби «Енеїди».

Читайте також:

Місто мрії: Київ 1950-х років у пейзажах Олександра Хвостенка-Хвостова

Зіккурат над Дніпром: історія однієї незбудованої станції метро

Київському метро – 59 років! П’ять цікавих фактів про столичну підземку

Новини по темі

Мер Києва Віталій Кличко показав, як створюють атмосферу свята в столиці. Відповідне відео міський голова розмістив на своїй сторінці в Фейсбук.  Нагадаємо, новорічні ярмарки на Софіївській площі розпочнуться 14 грудня, а головну ялинку засвітять на день Святого Миколая, 19 грудня. Читайте також: За прогнозами синоптиків в Києві на Новий рік і Різдво буде дощ та…