Очікування від Зеленського дуже високі – на межі очарованості

3 вересня Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції. Із тексту виключили положення, що народних депутатів не можна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати або арештувати без згоди парламенту і їм гарантується недоторканність. Тепер вона скасовується з 1 січня 2020 року.

Минулого тижня парламент призначив новий уряд на чолі з Олексієм Гончаруком. До цього він три місяці був заступником керівника Офісу президента Володимира Зеленського.

Про перші кроки та рішення влади Gazeta.ua говорить з політологом Олегом Саакяном.

Як оцінюєте зняття депутатської недоторканості?

Рішення неоднозначне. Скоріше позитивне. На це є серйозний запит суспільства. Який не один десяток років створювався самими депутатами. Кожного разу обіцяли зняти недоторканність і не виконували.

Що це означає на практиці?

Недоторканність не була однозначним злом, як і позитивом. З одного боку за нею ховалися власники заводів, вона була невід’ємною частиною мандату. Приваблювала не чистих на руку людей йти у депутати, щоб захистити власні активи і убезпечити себе від кримінальних проваджень. Ті спиралися на кругову корупційну поруку, в якій зняття недоторканності ще до недавнього часу вважалося зрадою одного зі своїх.

З часу Революції гідності у наступні 5 років ситуація кардинально змінилася. Депутатська недоторканність перетворилася у симулякр. Якщо є широкий резонанс, негативна позиція суспільства щодо персони, то зняття імунітету ставало формальною обставиною. На жаль, не побачили продовження розслідувань і посадок. Проблема не у недоторканності, а в судовій і правоохоронній системі.

Депутатська недоторканність перетворилася у симулякр

Які переваги і загрози від цього рішення?

Виконано суспільний запит. Політика стає менш мажорною, мандат дає менше привілеїв.

З іншого боку, депутат стане більш підконтрольний партійним, владним патронам. Залишається ризик політичного переслідування.

Чи є ризики тепер бути в опозиції до влади?

Недоторканність допомагала депутатам вести свою політичну діяльність. Захищала опозиційних від переслідувань владою. Але не повністю. Бо у кожного є родичі, знайомі, бізнес-партнери. Через яких зазвичай і давили. Для українських політиків найкращим захистом залишається їхній авторитет. Тому казати, що недоторканність допомагає на повну працювати опозиції, не варто. Більше того, коли у Верховній Раді монобільшість, питання зняття недоторканності з опозиції взагалі б вирішувалося доволі швидко.

Сьогодні підійшли до ситуації, коли депутатська недоторканність фактично ліквідувалася. Була ілюзія про неї. Яка викликає відразу у суспільстві і є подразником.

Тепер симулякр луснув. А запит суспільства символічно задовольнили.

Що варто було б лишити?

Компромісом міг би бути індемнітет захист депутата за його політичну діяльність, висловлювання. Якщо це не є держзрадою або розпалюванням міжнаціональної ворожнечі.

Які ще ключові речі має ухвалити Верховна Рада?

Домашнє завдання демонтаж радянськості. Створити підвалини для новітніх, ефективних інституцій. Головний ризик – чи вистачить для цього кредиту довіри. Запал у нової команди є.

Багато розмов було про реформу парламенту. З чого її можна почати?

Напрацювання українських та міжнародних експертів є. Вивчити поради місії Пета Кокса (європейський політик, у липні 2015-го очолив місію Європарламенту для дорожньої карти реформ Верховної Ради. – Gazeta.ua). Де є діагнози і ліки. Починаючи від роботи комітетів, їхньої взаємодії з органами виконавчої влади, насичення політикою як управлінням, до зміни графіків із ефективним розподілом днів для комітетів, округів і сесійної зали. Посилення контролюючих функцій парламенту.

Проблема – законодавче цунамі. Монобільшість дає можливість все це цунамі приймати. Проблема може бути не в кількості законопроектів, якими спамлять Верховну Раду, а в їхній якості. Можемо отримати спам не в діяльності парламенту на вході, а на виході. Замість затору, який був під куполом, можемо отримати відсутність будь-яких фільтрів у прийняті рішень. Все це створює ризики для діяльності ВР. Потрібне реформування нормативно-правової бази, закону про діяльність народного депутата, регламенту.

У перший робочий день парламент проголосував за уряд і прем’єра. Чим викликана така поспішність?

Політичний час сильно пришвидшився. У команді Зеленського це розуміють. Очікування у суспільства дуже високі, на межі очарованості. Потрібно давати швидкі відповіді. Владі треба якомога скоріше показати перші результати.

Уряд завжди асоціюється з професіоналізмом. Теперішній більш-менш технократичний. Це на тлі розчарованості у політиках викликає позитивне сприйняття серед українців. Таким чином зменшують скепсис щодо непрофесійності команди президента. Що особливо поширювалося під час виборів.

Команда Зеленського прийшла із шоу-бізнесу. Там керуються принципом “Все робиться на завтра на ранок. В обід вже можете не приходити”. Темпи пришвидшені. Тому бачимо короткі строки, жорсткі заяви, чітке нарізання завдань і відповідальності. Навіть там, де це виходить за рамки прямих повноважень.

Команда Зеленського прийшла із шоу-бізнесу. Там принцип “Все робиться на завтра на ранок. В обід вже можете не приходити

Чому імена майбутніх міністрів тримали в таємниці?

Хто буде на яких посадах до останнього не знали і всередині владної команди. Рішення формувалися вузьким колом. А приймалися самим Зеленським.

Зазвичай Кабінет міністрів ставав продуктом домовленостей всередині парламенту і олігархів, фінансово-промислових груп. Щоб ті отримували повному влади. Тепер цього не відбулося. Оскільки влада у руках однієї команди Офісу президента і монобільшості.

У Кабміні замість 6 віце-прем’єрів 2. Також скоротили кількість міністерств. Деякі об’єднали. Яка причина цього?

Із самого початку взагалі не хотіли вводити посаду віце-прем’єра. Щоб над міністрами не були додаткові статуси. Створити більш горизонтальну, ніж вертикальну структуру. Щоб по вертикалі був виключно прем’єр-міністр. Зараз весь уряд є однією командою. Кожного міністра, включаючи прем’єра можна у будь-який момент змінити. І це не потягне краху всієї політичної архітектури. Залишили двох віце-прем’єрів (один займатиметься європейською та євроатлантичною інтеграцією, другий цифровою трансформацією. – Gazeta.ua), щоб не створювати додаткових міністерств.

Це реальна необхідність чи відсутність кадрів?

Влада реагує на запит суспільства скорочувати взагалі кількість політиків не розбираючи чи то депутатів, чи міністрів. Які сприймаються, як привілейований клас.

Кадровий голод є. Лавка запасних на ключові посади, яким би довіряли в команді Зеленського, не велика.

Лавка запасних на ключові посади не велика

Чи не буде шкоди від об’єднання Міністерств екології та енергетики?

Все залежить від налагодження роботи, уникнення внутрішніх суперечностей. Адже йдеться про різні профілі. Зробити це буде складно. Якщо не вдасться робота обох галузей може паралізуватися.

Яка логіка в об’єднанні Мінекономрозвитку з Мінагропродом?

Могло не вистачати компетентних людей, яким довіряють. Або ж міністр Милованов має своє бачення, як одночасно управляти двома галузями. Інше Мінагрополітики могло просто піти “під ніж” скорочення.

Що можемо сказати про Олексія Гончарука з перших днів на посаді?

Гончарук розуміє спілкування зі ЗМІ. З першого дня дав низку інтерв’ю. Катається Кабміном на електросамокаті. Із його заяв зрозуміло налаштований технократично. Більше на результат, ніж на процес. Оцінювати діяльність рано. Повноцінного запуску уряду поки не було. Ще не ліквідували існуючі міністерства, не запустили новостворені. У найближчі місяць-два тільки побачимо формування порядку денного і стратегії.

Наскільки він готовий до цього?

Люди здатні дивувати. Гончарук амбітний. Чи потяг здатен їхати по окреслених рейках буде видно за кілька місяців.

Чому залишили в уряді Арсена Авакова і Оксану Маркарову?

Для забезпечення стабільності. Обоє є перехідними персонами. Допоки нове команда увійде в курс справ, зможе перейняти досвід.

Аваков лишається гарантом стабільності у силовому блоці. У Зеленського не знайшли людини, яка б сіла за штурвал міністерства і гарантувала, що нічого не вийде з-під контролю. Плюс була лояльною до команди президента. З одного боку Авакову вдалося провести низку змін у МВС. З іншого недореформував структуру. Створилась ситуація, коли ефективність роботи міністерства багато в чому пов’язана з персоною, яка сидить в кріслі очільника. Так і не побудували інституційної самоспроможності. Коли структура працює в автоматичному режимі, а не ручному керуванні.

Аваков лишається гарантом стабільності у силовому блоці

Але напруження і скепсис щодо Авакова всередині владної команди лишається. Тому його відхід від посади питання часу. Є й репутаційні ризики Аваков сприймається, як політик старої генерації.

Якщо Маркоровій вдасться декілька місяців пересидіти без скандалів, проявити ефективність, яку сприймуть за успіх команди Зеленського, то вона може лишитися у політичній обоймі. Вона не є “токсичною” для президента.

Як оціните склад уряд за 5-бальною шкалою?

На 4 із половиною. Він кращий, ніж можна було очікувати. Знялися страхи. Низка міністрів мають досвід і розуміння роботи у державному апараті. Кількість тих, кого б суспільство сприймало одіозними, зведено до мінімуму. Загалом цей уряд зі стартовими позиціями виглядає одним із найкращих за історію.

У експертному середовищі є побоювання, що і уряд і парламент керуватимуться з Офісу президента. А за яких умов ці органи влади можуть бути самостійними?

Коли буде чітке поле завдань і відповідальності. Уряд Гончарука може отримати небувалу незалежність. Але все таки залишиться модель президентського патронату за Кабміном. Поле власної політичної гри для прем’єр-міністра лишається дуже маленьким. Тому вибудовується ієрархічна вертикаль, в якій президент стоятиме вище за прем’єр-міністра.

Приходом у Верховну Раду монобільшості “Слуги народу” президента Володимира Зеленського хакнулася існуюча політична система. Вона виявилася не готовою до такого розвитку подій. Коли звикли до важелів і стримувань, є більше ніж дві команди, жодна з яких не може взяти більшість. Запобіжників не створили. Відтак правила української політики переписалися.

Парламент майже тотально залежний від президента

На найближчий час парламент буде майже тотально залежний від президента. З часом ця залежність буде падати, але все одно лишатиметься високою. Зв’язок може розірватися якщо монобільшість розпадеться, не матиме достатньо голосів, щоб ухвалювати закони. Або якщо трапиться внутрішній розкол у найближчому колі Зеленського. Тоді всередині команди виокремляться групи, які конкуруватимуть і всередині парламенту.

Деякі політичні оглядачі кажуть, що парламентаризм в Україні помер. Мовляв, депутати слухняно голосуватимуть за закони, тексти яких навіть не бачачи. Ви згодні?

На жаль, український парламентаризм за всі роки Незалежності так і не став сильним суб’єктом. У таких умовах казати, що сьогоднішня Верховна Рада менш парламентариська ніж минулі, складно. Скоріше маємо ту саму низьку якість парламентаризму, тільки у профіль.

Наш парламент пригадував, що він дійсно є парламентом тільки в кризових ситуаціях. Коли вимовляв волю суспільства, яке протестувало на вулицях під час революцій. Тоді парламент повертав собі високий статус. У решті ситуацій лишався порочним – із кишеньковими опозиціями, олігархічних фракцій і груп, корупційних домовленостей.

У що реально виллються антикорупційні обіцянки влади?

Посадки будуть 100%. Як і кримінальні провадження щодо знакових політичних фігур. На це є політична воля. До того ж із цим пов’язана суспільна підтримка команди Зеленського. Важливо, щоб це відбувалося у правовому полі. А ціллю не виправдовували засоби.

Ситуація з Антикорупційним судом не є такою однозначною. Тисячі справ зі старих судів впадуть йому на голову. Що може паралізувати його діяльність, можливість розгляду нових справ, а відповідно притягнення до відповідальності.

У Верховній Раді 9-го скликання працюють 423 народні депутати.

252 – у фракції “Слуга народу”, 44 – “Опозиційній платформі – За життя”, 27 – “Європейській солідарності”, 24 – “Батьківщині”, 20 – “Голосі”, 22 – групі “За майбутнє”.