35 полонених повернулися в Україну

 Мамо, а ви вже картоп­лю викопали? обнімає матір 25-річний Богдан Небилиця, колишній військовополонений. Стоїть на злітній смузі аеропорту “Бориспіль”. Тут в обід 7 вересня приземлився літак із військовополоненими моряками та 11 українськими політв’язнями. Їх обміняли на громадян РФ, які воювали на Донбасі, та проросійських активістів з Одеси та Криму.

Інформація про обмін з’явилася на початку серпня, коли по телефону поговорили президент Володимир Зеленський і російський лідер Володимир Путін.

Переговори від України вели помічник Зеленського Андрій Єрмак і заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко. Решту членів переговорної групи тримають у секреті. Також не розкривають, хто безпосередньо вів переговори від Росії.

Обмін мав відбутися 29 серпня. Але в останній момент його призупинили росіяни вимагали віддати бойовика Володимира Цемаха. В Україні жителя Сніжного підозрюють в участі у збитті пасажирського літака малайзійських авіаліній над Донбасом у липні 2014 року. Тоді загинули 298 людей.

Уранці 7 вересня до Москви за українцями відправили літак Ан-148 із президентського авіапарку. За росіянами до “Борисполя” прилетів Ту‑204 авіазагону “Росія”.

Бранців про обмін попередили в ніч проти 7 вересня. Повернули навіть частину речей, що забрали при затриманні. Полоненим видали по 1,2 тис. руб. (460 грн. ГПУ) “на дорогу”.

Офіційно 24 моряки звільнили на поруки української Уповноваженої з прав людини Людмили Денисової. РФ також повідомила Морський трибунал, що звільнила військовополонених, як того вимагав суд у червні. Політв’язнів помилували указом Путіна.

Зі слідчого ізолятора “Лефортово” у Москві українці виїхали о 10-й. Їх годину возили з кортежем центральними вулицями міста. На під’їзді до аеропорту “Внуково” машини зупинили в лісопосадці чекали на український літак.

Лайнери з “Борисполя” та “Внукова” злетіли одночасно о 12:12.

 Хтось плакав, хтось плескав, коли вилетіли. Але в усіх був піднесений настрій, говорить Кирило Тимошенко. Я по гучному зв’язку, як стюардеса, пояснював, що ми робимо далі, як і куди їдемо. Перед посадкою запропонували всім трохи випити. Наливали українську горілку.

Зустрічати бранців у “Бориспіль” приїхали близько cотні родичів полонених. Їх централізовано доставили до злітної смуги й вишикували біля зони висадки. Журналістів поставили за невеликою огорожею.

Близько 12:00 прибувають міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і генеральний прокурор Руслан Рябошапка. Ховаються від спеки спершу в службових “Мерседесах”, а потім у залі офіційних делегацій терміналу “Б”. Між родичами ходить командувач військово-морських сил Ігор Воронченко.

Президент Володимир Зеленський прибуває останній його кортеж заїжджає на злітну смугу, коли літак із бранцями йде на посадку.

О 13:45 білий Ан-148 зарулює на стоянку перед терміналом. Усі аплодують. Доки підганяють трап, до літака йде Зеленський. Спускаються Тимошенко та Єрмак. Наступним виходить капітан І рангу Денис Гриценко він командував моряками під час проходу в Керченську протоку в листопаді ­2018-го. Тисне руку та звітує. За ним офіцери Роман Мокряк та двоє поранених моряків Юрій Без’язичний та Андрій Ейдер.

Жінки й чоловіки починають плакати, йдуть ближче до літака.

 Це повна переоцінка. Я маю тепер інший погляд на життя, каже наймолодший моряк Андрій Ейдер, 19 років. Хочу служити далі.

 Я зайшов у камеру і подумав: чому б не поголитися? А раптом завтра обмін? згадує 21-річний Андрій Артеменко останню ніч у російській тюрмі. І поголився, привів себе в порядок, ліг спати, як зазвичай, опівночі. О четвертій ранку будять і кажуть: з речами на вихід.

За моряками виходять політв’язні. Виводять Станіслава Клиха, 45 років. Він опирається на плече лікаря. Погляд розгублений, не одразу впізнає літню матір. Але жінка хапає його за плече й цілує. Не відпускає.

 Синочку, синочку, тільки й може вимовити.

Їх одразу проводять до “швидкої” та везуть до реанімації лікарні “Феофанія” у Клиха ще в Росії діагностували психічні розлади.

 Станіслав у дуже тяжкому психологічному стані. Будьте з ним обережні, він дуже агресивний, каже інший політв’язень, 55-річний Микола Карпюк. Те, що я переніс, це одна справа. А коли б ви побачили, що відбувається з ним усі коліна, лікті просто зчесані. Порівняно з тим, що він пережив, мене навіть не піддавали ­тортурам.

Кримчанин Олександр Кольченко, 29 років, коли говорить, руки закладає за спину тюремна звичка за п’ять років увійшла в його життя.

 Я планирую возобновить учебу и устроиться на работу, розповідає.

21-річний Павло Гриб не подає руку президенту Володимиру Зеленському, коли виходить із літака.

 Не привітався, тому що не вважав за потрібне, пояснює згодом Павло. У тюрмі не готували до обміну. Привезли в “Лефортово” і кажуть: давай писати про помилування. Я не писав.

Одягнутий у футболку із зображенням поета Тараса Шевченка Володимир Балух, 48 років, постійно посміхається й тисне всім руки. У ній його судили в Криму.

 Найбільше мене підтримували листи від людей. Коли на грані, ти їх завжди чекаєш, кожну хвилину використовуєш і цим живеш, каже Володимир.

Останнім літак покидає режисер Олег Сенцов, 45 років. Довго мовчки обнімає доньку, витирає їй сльози. Обнімає сестру Наталію Каплан.

 Навіть після визволення останнього полоненого наша боротьба не закінчується, каже Олег. До перемоги ще дуже далеко. Ворог сильний і здаватися не збирається. Але перемога буде обов’язково за нашою стороною. У нас немає іншого вибору. Слава Україні!

Моряків перед відправкою до “Феофанії” переодягають у військову форму. У терміналі вишиковують та під оркестр вручають чергові звання й державні нагороди.

Це були наші домовленості. Спершу ми говорили, що повертаються спочатку моряки, але потім вийшли на діалог про поілтв’язнів, говорить президент Володимир Зеленський.

 Я дуже радий, що це була наша пропозиція про інший формат, доповнення до наших моряків наших політв’язнів.

Знаю про кримських татар. Це другий етап, зараз будемо серйозно працювати і повернемо всіх наших людей. Звільнимо багато людей у Криму. Я не хочу говорити про рік-два-три. Ні, ми хочемо робити все дуже швидко.

286 українців перебувають у тюрмах Росії та підвалах окупованого Донбасу. 86 із них це проукраїнські активісти й татари з окупованого Криму. Ще 200 військові, які потрапили до російського полону з початку війни на Донбасі 2014 року, повідомляють у Службі безпеки України.

Від початку агресії із території РФ і тимчасово окупованих територій вдалося повернути 3280 українців.

У Росії вимагають виплат для Донбасу

Обмін утримуваними особами між Україною і РФ є позитивним сигналом. Про це заявили в міністерстві закордонних справ Росії.

“Для успішного вирішення комплексних проблем, що накопичилися на Донбасі, місцевим жителям потрібно припинення обстрілів, скасування торгово-економічної й транспортної блокади, відновлення соціальних виплат і пенсій”, йдеться у заяві.

Росії та Україні слід укласти міждержавну угоду, що дозволить припиняти кримінальне переслідування відносно громадян обох країн. Таку ідею висловила уповноважений з прав людини в Росії Тетяна Москалькова.